Німа смерть

– Це ми що, марно своiми колiнами всю пiдлогу кiношникам витерли? – бурчали кримiналiсти.

– Принаймнi, маемо хоч один болт, – зауважив Греф.

Рат кивнув.

– Імовiрно, у Глазера знайдеться iнший, – докинув вiн. – Якщо той хотiв знищити докази i просто не знайшов другого болта, перше нiж утекти з робочого мiсця.

– Ти справдi думаеш, вiн навмисне влаштував аварiю з прожектором? – запитав Греф. – Можливо, вiн лише допустився недбальства, а тодi побоявся визнати свою провину i тому втiк?

– Припущення нам не допоможуть, – скривився Рат.

– Пане комiсаре?

Рат обернувся i побачив молодика, який помахав жерстяною коробкою з кiноплiвкою.

– Оператор, – представив його Греф, – Гаральд Вiнклер.

– Пане комiсаре, – знову озвався Вiнклер, волосся якого, попри молодий вiк, уже робилося рiденьким, i показав коробку з плiвкою, – я подумав, вас це зацiкавить.

– Що саме?

– Нещасний випадок. Якщо забажаете, ви зможете самi побачити, як усе сталося, – знову помахав вiн коробкою.

– Ви зафiльмували нещасний випадок?

– Я знiмав сцену. Камера не припиняла працювати. Я… Це щось на кшталт професiйного iнстинкту, я думаю. Я просто лишив камеру знiмати. Аж доки свiтло згасло. Можливо, це вам якось допоможе. У будь-якому разi, немае кращого очевидця, нiж моя камера. Непiдкупна!

Рат кивнув.

– Коли можна буде переглянути?

– Не ранiше понедiлка. Спершу треба проявити плiвку. Я можу зарезервувати зал для перегляду, якщо хочете.

Вiнклер подав Рату вiзитку.

– Зателефонуйте менi…

Раптом погляд оператор перемiстився з очей Рата кудись за його плече. Греф теж витрiщився в той бiк. Рат обернувся, i йому в очi блиснули пiвдюжини лiнз. Цiла зграя репортерiв якимсь чином зумiла обiйти вартового. Перш нiж будь-хто з полiцiйних офiцерiв спромiгся заперечити, спалахнули блищики. На щастя, тiло загиблоi вже було накрите.

– Хто пустив сюди цю банду? – прошипiв Рат до помiчника.

Греф зреагував негайно.

– Панове, тут мiсце злочину, а не прес-клуб, – насварив вiн непроханих гостей, чiтким рухом голови показуючи одному з шупо, щоб ужив заходiв, але той уже й без наказу штовхав журналiстiв до дверей. Почулися першi протести.

– Гей! Ви не маете права нас виганяти!

Належний момент, щоб додати кiлька ввiчливих слiв. Рат пiдвiвся.

– Панове, я просив би вас залишити примiщення, щоб не перешкоджати дiям слiдства, – почав вiн.