Вахмістр Штудер

Даемо йому родину, дружину, дiтей – чому вiн повинен залишатися холостяком?» Штудер дiйсно щасливий у шлюбi, у нього е донька, читачi дiзнаються багато iнших деталей з його сiмейного життя. У романi вiн змальований як вiрний сiм’янин, уважний i нiжний до дружини, хоча вiн не святенник i не приховуе свого небайдужого ставлення до слабкоi статi.

Важливою ознакою способу ведення розслiдування Штудера е його вживання у свiт думок i почувань пiдозрюваних. У вiдкритому листi так сказано про метод Штудера: «Чи пан Штудер вже створив собi бачення справи? Хотiв би Кнок знати.

Погляд? Вахмiстер вiдпив ковток з чашки, витер вуса, помiркував: поглядiв вiн не мав нiколи. Вiн чекав, поки вживеться. Тодi розв’язка злочину з’явиться сама по собi».

Зазвичай, у детективному романi читач переймае точку зору детектива як переслiдувача, мисливця за злочинцем. У Глаузера цього немае. Штудер не просто розслiдувач протиправного вчинку, вiн – дослiдник життя. Істина в детективному романi розкриваеться в самому кiнцi логiчного ланцюга доказiв.

Глаузер у цьому планi не вийняток, злочинець у його творi теж викриваеться лише на останнiх сторiнках. Але для нього важливiше з’ясувати, чому скоений злочин, як вiн був скоений? Тут-то й вiдбуваеться зближення лiтератури, призначеноi для масового читача, з лiтературою серйозною, аналiтичною, соцiально-психологiчною.

Увиразнивши характер свого героя, методи його працi, Глаузер створив правдивий живий образ: «У швейцарськiй лiтературi мало постатей, якi змальованi з такою непiдробною пластичнiстю.

Рельефно виписаний вахмастер Штудер робить Глаузера одним з найретельнiших i довiрливих портретистiв у новiтнiй нiмецько-мовнiй лiтературi». (Дiтер Фрiнгелi).

На окрему увагу заслуговуе мова твору у ii швейцарсько-нiмецькому варiантi. Глаузер уводить у свiй текст дiалектизми й гельветизми, що дозволяе увиразнити iндивiдуальну манеру персонажiв, правдивiше розкривати характер iх стосункiв, зберiгаючи при цьому локальний мовний колорит.

Прикметно, що для передачi негативних емоцiй свого героя Глаузер вживае лiтературну нiмецьку мову. Якщо Штудер нею користуеться, а це трапляеться доволi рiдко, то це викликае однозначну реакцiю оточення: у такi моменти вахмiстра краще не дратувати.

Для надання зображуваному бiльшоi достовiрностi й драматичностi Глаузер використовуе пряму мову. Розлогi пасажi у формi непрямоi мови трапляються доволi рiдко, здебiльшого у пiдсумковiй ситуацii.