Вахмістр Штудер

Натомiсть для вiдтворення ходу думок вахмiстра Штудера письменник використовуе невласне пряму мову. Евелiна Якш зазначае з цього приводу: «Штудер у пасажах з невласне прямою мовою е носiем iдей Глаузера. Бiльшiсть фрагментiв з невласне прямою мовою виражають ставлення Штудера, як i самого автора, до чисто людських i соцiальних проблем».

Отже, з одного боку, Фрiдрiх Глаузер переймае деякi типовi для кримiнального роману ознаки, дiя його романiв вiдбуваеться здебiльшого за класичною схемою детективного роману, що мае трискладову структуру, характерну тiльки для цього жанру.

З iншого боку, вiн вiдходить вiд узвичаеноi схеми i зосереджуе головну увагу не на розважальному аспектi, створеннi напруги чи на дотриманi правомiрностi дii, а на вiдтвореннi атмосфери розслiдування, на непримiтних деталях, на людських долях, на психологiчно правдивому зображеннi персонажiв. Такi оповiднi пасажi надають детективним романам Глаузера високоi художньоi вартостi. Йозеф Гальперiн, популяризатор творчостi письменника, наголошуе у своiх спогадах на тому, що Глаузер залишаеться майстром кримiнальних романiв, захопливим оповiдачем, органiчним формувачем людини, справжнiм поетом.

Штудер не iдеальний образ детектива, вiн не позбавлений певних недолiкiв, йому властивi деяка безпораднiсть, меланхолiя i навiть страх. Правда, моменти слабкостi – здебiльшого лише ретардована функцiя для зняття надмiрноi напруги, уповiльнення дii. Вахмiстр немовби застигае в зацiпенiннi i резигнацii саме в тi моменти, коли йому необхiдно було б дiяти рiшуче.

У такий спосiб розкриваються прихованi страждання Штуде-ра, виразнiшим стае соцiально-критичний вимiр роману. Подiбна «загальмованiсть», як i скептичнi розмiрковування Штудера, пов’язанi з усвiдомленням його безпорадностi перед корумпованим суспiльством.

І якщо Штудер не вiддае реального винуватця злочину до рук правосуддя, то в цьому знаходить вираження його (i самого автора) глибокий скепсис щодо iснування суспiльноi справедливостi. У зорiентованому на масового читача романi критицi пiддаеться брехлива буржуазна мораль, розвiюеться флер iдилiчного фасаду обивательськоi добропорядностi.

Серед нiмецькомовних письменникiв першоi половини ХХ ст., якi працювали у детективному жанрi, Глаузеру немае рiвних за значенням i рiвнем художньоi майстерностi. Образ вахмiстра Штуде-ра може бути зiставлений хiба що з образом сiменонiвського Жюля Мегре або ж з образом Фiлiппа Марлоу американського письменника Реймонда Чандлера.