Вахмістр Штудер

– Якби ви, хай вам чорт, не були такi ледачi, – сказав вiн, – i хоч би позатягали вiкна дротяною сiткою, то такого б не сталося! Авжеж! Ну, гайда, Лiхтi, приведи лiкаря!

– Так, так, – вiдгукнувся переляканий наглядач i почалапав у коридор.

А вахмiстр зразу заходився робити повiшениковi штучне дихання. Це в нього був нiби рефлекс, що лишився ще з тих часiв, коли проходили курс негайноi медичноi допомоги. Аж хвилин за п’ять Штудеровi спало на думку прикласти вухо самогубцевi до грудей i прислухатися, чи серце ще б’еться.

Так, воно ще билося. Повiльно. Наче цокав годинник, якого забули накрутити.

І Штудер знову взявся до штучного дихання, рухаючи руками непритомного. На шиi в того тяглась вiд вуха до вуха червона смуга.

– Що ж це ти, Шлюмфику! – тихо промовив Шту-дер, дiстав з кишенi носовичка, витер собi лоба, а потiм провiв хустинкою по молодиковому обличчi. Зовсiм хлоп’яче обличчя: молоде, двi глибокi складки поза нiздрями. Норовливе обличчя. І дуже блiде. Так, це був Ервiн Шлюмф, якого сьогоднi вранцi заарештовано в однiй розпадинi Горiшнього Аргау.

Ервiн Шлюмф, обвинувачений в убивствi Венделiна Вiчi, крамаря й комiвояжера з Герценштайна.

І як це вiн, Штудер, нагодився так учасно! Бо вiн-таки якусь годину тому за всiма правилами здав Шлюмфа до в’язницi, наглядач iз потрiйним пiдборiддям розписався, i можна було спокiйнiсiнько сiсти в поiзд на Берн та й забути про всю справу. Це ж вiн не вперше заарештував людину, та, певне, й не востанне. І чого йому раптом заманулося ще раз провiдати Ервiна Шлюмфа? Випадково?

Може… Та що таке випадковiсть?… Годi заперечувати – доля Ервiна Шлюмфа справдi зацiкавила Штудера.

Точнiше кажучи – Ервiн Шлюмф припав йому до серця… Чому? Штудер кiлька разiв провiв долонею по своiй потилицi. Чому? Бо нiколи не мав сина? Бо заарештований усю дорогу запевняв його, що нi в чому не винен? Нi. Всi вони не виннi. Але запевнення Ервiна Шлюмфа звучали щиро. Хоча…

Хоча справа, власне, була цiлком ясна. Крамаря й комiвояжера Венделiна Вiчi в середу вранцi знайшли в лiсi поблизу Герценштайна: вiн лежав долiлиць, i за правим вухом мав дiрочку вiд кулi.

Кишенi були порожнi… А дружина вбитого запевняла, що ii чоловiк мав при собi триста франкiв.

А Шлюмф у середу ввечерi розмiняв у ресторанi «Ведмiдь» сотенного банкнота…

У четвер уранцi мiсцевий жандарм хотiв його заарештувати, але Шлюмф утiк.

Отак i сталося, що капiтан, Штудерiв начальник, у четвер увечерi зайшов до вахмiстрового кабiнету.