Вахмістр Штудер

Через те у своiх лiтературно-критичних працях вiн вимагае глибокого проникнення у життя не лише вiд «серйозного роману», але й вiд детективу, за яким визнае право не лише розважати, але й виховувати читача.

Глаузер вiдкидае способи створення штучноi напруги, виступае проти строгоi функцiоналiзацii частин твору, проти канонiзованоi технiки, згiдно з якою все, про що йдеться в детективному творi, спрямоване на розгадку таемницi злочину, коли кожен персонаж – пiдозрюваний, кожен предмет – речовий доказ, навпаки, вiн вiддае належне випадковостi, вiдстоюе право митця зосереджуватися на людях, предметах i явищах природи як самих по собi, а не лише у зв’язку з розкриттям злочину.

Перу Глаузера належать п’ять детективних романiв: «Чай для трьох лiтнiх пань», «Вахмiстр Штудер», «Температурний листок», «Китаець» i «Крок i компанiя». Всi вони створенi за короткий промiжок часу, мiж 1935 i 1938 роками i майже всi пов’язанi образом вахмiстра Штудера, – ранннiм представником такого типу неконвенцiйного слiдчого – чи то полiцiянта, чи то приватного детектива, – якому через його наступникiв Марлоу Чандлерса, Барлаха Дюрренматта, Валландера Манкельса та Гункелера Шнайдера судилося стати центральною постаттю нового кримiнального роману.

При опитуваннi, яке проводилося 1990 року серед 37 фахiвцiв-кримiналiстiв щодо «кращого кримiнального роман усiх часiв», «Вахмiстр Штудер» опинився на четвертому мiсцi серед кращих нiмецькомовних детективiв.

Образом вахмiстра Штудера Глаузер створив оригiнала i водночас прототип терпеливого, сповненого порозумiння, скрупульозного, методично виваженого слiдчого.

Необхiдно вiдзначити тонке вiдчуття автором твору мови, драматургiчно майстерну розробку сюжету, чiтке бачення мiсця подiй, тонке розумiння психологii людей. Створенi Глаузером образи володiють великою емоцiйною глибиною, а його захоплива оповiдь непомiтно зачаровуе читача, втягуе його у свое русло. Прикметно, що, хоча романи про Штудера написанi у перiод мiж 1935 i 1938 роками, вони й понинi не втратили своеi привабливостi.

Створення образу вахмiстра Штудера, який мовби вiддiлився вiд свого творця i зажив самостiйним життям, – велика творча удача Глаузера. Зовнi Штудер зовсiм не схожий на свого творця, хоча його «внутрiшний портрет» виявляе спорiдненiсть з моральним обличчям письменника. Обидва вони аутсайдери, невдахи, тiльки Штудер – аутсайдер неявний, затаений, вiн зберiгае можливiсть жити в суспiльствi i водночас триматися осторонь вiд нього.