Вахмістр Штудер

Вахмiстр Штудер

Фрiдрiх Глаузер

Фрiдрiх Глаузер (1896–1938) – вiдомий швейцарський письменник. Набув слави майстра кримiнального роману, отож недарма його прозвали «швейцарським Сiменоном».

Ф. Глаузер прожив хоч i недовге, але бурхливе життя. Письменник встиг побувати i у вiйську, i у в’язницi, i в психлiкарнi. Можливо, такий перебiг подiй i став йому в нагодi при написаннi двох автобiографiчних творiв – «В пiтьмi» та «Людина в сутiнках», а також великого роману про легiонерiв «Гуррама». Окрiм цих творiв, його перу належать п’ять детективних романiв: «Чаювання трьох лiтнiх дам», «Вахмiстр Штудер», «Температурний листок», «Китаець», «Крок i компанiя».

Майже всi вони пов’язанi образом вахмiстра Штудера – блискучого слiдчого, дивака i мрiйника, який нагадуе скорiше приватного детектива, нiж полiцiянта.

Фрiдрiх Глаузер

Вахмiстр Штудер

Кримiнальний роман

Передмова

Фрiдрiх Глаузер та його роман «Вахмiстр Штудер»

Безперечно, детектив нинi – один з найпопулярнiших лiтературних жанрiв.

Детективи домiнують серед книг, якi вийшли друком упродовж ХХ столiття. Однак детективний жанр тривалий час залишався поза увагою серйозноi критики. Вiрогiдно, саме загальнодоступнiсть i популярнiсть творiв викликала сумнiви в iх художнiй вартостi.

Витоки детективного жанру у глибокiй давнинi. Його елементи можна побачити у Бiблii (в iсторii Каiна та Авеля маемо злочин, убивцю, жертву, причину злочину, докази, спробу приховати злочин, навiть знаряддя вбивства; цар Соломон влаштовуе психологiчну пастку псевдоматерi тощо), детективною е iсторiя «Тисяча й однiеi ночi».

Першими лiтературними детективами зазвичай вважають оповiдання Едгара По, написанi у 1840-х роках, хоча елементи цього жанру використовувалися й iншi авторами ще ранiше. Наприклад, у романi В. Годвiна «Пригоди Калеба Вiльямса» (1794) один iз центральних героiв – слiдчий-аматор. Значний вплив на розвиток детективноi лiтератури справили «Записки» Є. Вiдока (1828 р). Однак саме Едгар По створив детектива-аматора Дюпена (оповiдання «Убивство на вулицi Морг»), який згодом породив Шерлока Холмса й патера Брауна (Г.

Честертон), Лекока (Е. Габорiо) i мiстера Каффа (У. Коллiнз). Саме Едгар По ввiв у сюжет детективу iдею суперництва в розкриттi злочину мiж приватним детективом i полiцiею, у якому приватний детектив зазвичай бере гору.

Історiя класичного детективу починаеться тодi, коли в англосаксонських краiнах сформувалася дiйова система дотримання суспiльного порядку.