Кохання останнього магната

– Це те, що тобi треба, Дiку?

– Аж дух захоплюе.

І чоловiк, до якого вони зверталися як Дiк, стояв у повний зрiст у вiдкритiй машинi, викапаний Кортес[20 - Ернан Кортес (1485–1547) – iспанський конкiстадор, який у 1519–1521 роках завоював Імперiю ацтекiв, встановивши в Мексицi iспанське панування.] чи Бальбоа,[21 - Васко Нуньес де Бальбоа (1475–1519) – iспанський конкiстадор, який першим з европейцiв (на чолi загону з 190 iспанцiв i 600 iндiанцiв-носiiв) вийшов на берег Тихого океану.] що озирае безбережнi баранцi сiрого моря.

Навiть якщо я колись i знала назву тiеi картини, то давно вже геть забула.

Ми iхали вже годину. Переiхали через рiчечку по старому гримучому залiзному мосту з дерев’яним настилом. Вже кукурiкали пiвнi. Всякого разу, як ми проiжджали повз ферми, нашу путь супроводжували синьо-зеленi тiнi.

– Я ж казав, що скоро свiтае, – кинув Вайлi. – Я тут неподалiк народився. Єдиний син геть зубожiлих злидарiв з Пiвдня. Сiмейний дiм зараз – сарай чи нужник. І було в нашому домi аж четверо слуг: батько, мати та двi сестри.

До iхньоi гiльдii я вступати вiдмовився, а натомiсть подався до Мемфiса зробити власну кар’еру, яка зараз зайшла в глухий кут.

На цих словах його рука обiйняла мене.

– Сесилiе, виходьте за мене замiж, i буде в мене свiй пай у статках Брейдi.

Вiн був настiльки обеззброююче щирим, що я опустила голову йому на плече.

– До речi, чим ви займаетесь, Силiе? Ходите до школи?

– Навчаюсь в Бенiнгтонi. Перейшла на третiй курс.

– О-о, тодi перепрошую. Мав би й сам здогадатися. Я ж бо не мав такого щастя навчатися в коледжi. А тут – аж третiй курс! Я от листав «Есквайр»,[22 - «Есквайр» (англ. Esquire) – щомiсячний чоловiчий журнал, заснований у 1932 роцi в США. Актуальнi теми в журналi: бiзнес, iжа, автомобiлi, культура, стиль, мистецтво, полiтика, технологii та iншi. В ньому друкувався Ф. Скотт Фiцджеральд.] Сесилiе, так вони стверджують, що на третьому курсi навчатися вже нiчому.

– Чому всi думають, що у коледжi дiвчата тiльки й…

– Тiльки не вибачайтеся.

Знання – то сила.

– А знаете, судячи з ваших слiв, ви тiльки Голлiвудом i живете, – сказала я. – А вiн вiдстав, i вiдстав на багато рокiв.

Вiн удав, що ошелешений.

– Це ви до того, що дiвчата на Сходi не мають особистого життя?

– Та навпаки, якраз мають. І взагалi, ви дошкуляете менi своiми питаннями. До речi, вiдпустiть мене.

– Не можу. Бо зайвий рух – i ми розбудимо Шварце.