Кохання останнього магната

– Та-а-ак, – примiряючись, вiн окинув оком присутнiх, – стрiлятимеш ти.

Кетi, помiчниця мiс Дулан, надула паперовий пакет.

– Це – номер, – пояснив Майк Бокслi, – ще з кiстоунських[68 - Кiстоунськi часи – часи кiностудii «Keystone Pictures Studio» – однiеi з перших кiностудiй, яку було засновано в 1912 роцi Маком Сенетом. Студiю, мабуть, найкраще пам’ятають за часiв його керiвництва (1912–1917), коли вiн знiмав фарсовi комедii i, зокрема, створив «Кiстоунських копiв» i «Красунь Сенета у купальниках». Саме в цiй студii розпочинав свою кар’еру Чарлi Чаплiн.

] часiв. – Вiн обернувся до Стара. – Чи вiн знае, що таке у нас номер?[69 - Необхiднiсть пояснення викликана тим, що в американськiй версii англiйськоi мови номер у цирку позначаеться словом routine, у той час як у британськiй версii – словом act.]

– Номер – це виступ, – пояснив Стар. – Коли Джорджi Джесел[70 - Джордж Джесел (1898–1981) – американський актор, спiвак, автор пiсень та шоумен; постiйно запрошувався ведучим на офiцiйнi церемонii, за що отримав прiзвисько «Генерального тостмейстера США».

] говорить про «Гетiсбурзький номер Лiнкольна», то вiн мае на увазi саме виступ.[71 - Гетiсбурзька промова (англ. Gettysburg Address) – виступ 19 листопада 1863 року президента США Авраама Лiнкольна на церемонii вiдкриття Нацiонального кладовища в Гетiсбурзi, де 1–3 липня 1863 року вiдбулася найкровопролитнiша битва Громадянськоi вiйни в США. Це – одна з найвiдомiших промов в американськiй iсторii.]

Кетi пiднесла надутий пакет до рота напоготовi.

Майк став до неi спиною.

– Увага! – оголосила Кетi i хлопнула пакет рукою.

Тiеi ж митi Майк ухопився, наче пiдстрелений, за сiдницi, пiдскочив, послизнувся однiею ногою, потiм – iншою, при цьому залишаючись на мiсцi, двiчi змахнув руками, наче птах («Подвiйний мах», – кивнув Стар), – i кулею вилетiв крiзь сiтчастi дверi, що iх своечасно розчахнув кур’ер, та зник з очей, промайнувши у балконних дверях.

– Мiстере Стар, – втрутилася мiс Дулан, – мiстер Генсон. Телефонуе з Нью-Йорка.

За десять хвилин по тому вiн клацнув вмикачем диктографа, запрошуючи мiс Дулан, яка повiдомила, що в приймальнi чекае на зустрiч зi Старом зiрка чоловiчоi статi.

– Скажiть йому, що я вийшов через балкон, – наказав Стар.

– Добре. Але ж вiн приходить на цьому тижнi вже вчетверте. І виглядае якось занепокоено.

– Чи вiн хоча б не натякнув, що йому треба? Може, йому з цим до мiстера Брейдi?

– Вiн нiчого не казав. Нагадую, у вас зараз – нарада.