Життя в рожевому

Люсю, ну пробач менi…

Роман склав долонi дашком i скорчив жалiсливу гримасу. Було видно, що Люся думала набундючитись, однак веселий настрiй юнака примусив ii пирскнути вiд смiху.

– А ти легкий на вдачу i гарний, – вiддихалася, нарештi, Люся пiсля затяжного приступу смiху. – Я аж ледь не сконала! Диви, аж плачу вiд смiху.

– То краще плач вiд смiху, Люсю. І тiльки вiд смiху, – проказав щасливий парубок, i вони, взявшись пiд ручку, попрямували вверх вулицею Кiрова[6 - Нинi – вулиця Михайла Грушевського.] до Будинку офiцерiв.

* * *

– Концерт прекрасний! – з удаваним захватом проспiвала дiвчина, розпрямляючи на собi цупку тканину модного, пастельного пальта й нiяково посмiхаючись.

Сонце вже давно сховалося за обрiй, коли вони перейшли пiшохiдний перехiд i опинилися в Радянському парку[7 - Нинi – Марiiнський парк.], який добре пiдсвiчували лiхтарi. Роман тiльки хитро посмiхнувся, але промовчав. Деякий час iшли мовчки, потiм Люся не витримала:

– Ну пробач менi! Я не знала, що то буде репертуар iз фiлармонii! В останню хвилину програму змiнили…»

Роман уже на правах свого обiйняв ii за плечi, чим, варто зазначити, зловживав увесь вечiр, i посмiхнувся.

Потiм його сяйнуло:

– Ходiмо до мене! Я мешкаю в кiлькох кроках звiдси! Нормальну музику послухаемо. Бенi Гудмена… – Роман запнувся, а потiм додав: – Мама вчителюе в другу змiну.

– Ну, нi!.. – дiвчина запротестувала. – Саме тому й не пiду. Ми, хочеш сказати, наодинцi будемо? Та за кого ти мене маеш?!

– Знову завелася! – не витримав i крикнув парубок.

 – Ну чого ти в мене така запальна, Люся! Ну хочеш – поiдемо до тебе? Ти де живеш?

– Далеченько… – зiзналась дiвчина й махнула рукою кудись у незрозумiлому напрямку. – По Брест-Литовському шосе[8 - Нинi – просп. Перемоги.] майже в самий кiнець.

– То ти що, з «баклажанникiв»? Приватний сектор? Куренiвка? – Розсмiявся Роман. – Ось i маеш: перш нiж пропонувати вiдвести з танцiв додому, спочатку запитай дiвчину, чи вона з твого села.

– Ха-ха.

Ну от прямо дуже смiшно, – набундючилась Люся. – Ти часом не в цирку мешкаеш? Тут недалечко, буквально за рогом?

– Ет, Люсю, вiдстала ти вiд життя! Цирк Крутiкова на Карла Маркса[9 - Нинi – вул. Городецького.] ще нiмцi зруйнували[10 - Цирк Крутiкова на вул. Карла Маркса (нинi – вул. Городецього) проiснував iз 1903-го до 1941 року. У часи нацистськоi окупацii споруду цирку пiдiрвали диверсiйнi загони НКВС, як i низку iнших споруд центральноi частини мiста.