Життя в рожевому

Бо потiм я накрутила себе так, що примусила не зачiпати його. Психологiчно не рушити з того мiсця i тiеi прозелiтичноi мiсii, яку пiдсвiдомо вiдчувала. Ось-ось мав початися шiстдесят восьмий рiк. Але нам до нього ще йти i йти…

А тепер все за порядком, або – ну майже за порядком.

Роздiл третiй. I will show you Kuzka’s mother![21 - Емоцiйнi слова лiдера СРСР М. Хрущова на засiданнi Генасамблеi ООН у 1960 роцi англiйською перекладуть буквально, й iдiоматичний вираз «показати кузькину мати», себто «пригрозити будь-кому» назавжди ввiйде в iсторiю.

]

«На Хрещатику в передсвятковi днi тисячi перехожих… З кошикiв, якi тримають жiнки, визирають дуже спокусливi ласощi до святкового столу. Поспiшають кудись заклопотанi чоловiки.

А цi двое – юнак i дiвчина – йдуть неквапливо, замрiяно… Зупиняемо iх, знайомимося…

Виявляеться, 1959 рiк став для Ігоря i Надi роком iх одруження. Ігор закiнчив Киiвський iнститут водного господарства, дружина працюе продавцем у книгарнi, а разом вони мрiють у 1960 роцi поiхати на будiвництво Киiвського моря.

І зроблять усе, щоб здiйснити свою мрiю».

    «Лiтературна газета» № 1(1618)

    Вiд 01.01.1960

Закiнчувався другий акт «Богеми», який, здаеться, не закiнчиться нiколи. Цю п’есу тiльки-но дозволили, чи то пак – поставили (ймовiрно – випадково) в киiвськiй оперi, i я сподiвалася на бiльше. Значно бiльше вiд чогось потаемного i забороненого. Однак усе, як завжди. Людськi емоцii, банальнi життевi ситуацii. І все ж таки пiсля квазiсучасного репертуару останнiх десятилiть, оспiвуваних газетами, публiка була у захватi.

Я ж вiдверто нудилася…

Менi ось-ось мало виповнитися п’ятнадцять, i я здебiльшого думала про секс i змiни свого тiла, пов’язанi зi статевим дозрiванням. Власне, в Середньовiччi мене б уже вважали за дорослу, зрiлу, повноцiнну жiнку. Та ба, навiть такою, яка може народити другу, а то й третю дитину. Однак я була й досi незайманою. Нецiлованою. Не те щоб у мене не було оргазму i я не знала, що це таке.

Ще десь там, у далеких п’ятдесятих (здаеться, iнше сторiччя за вiдчуттями), шестирiчною я його пiзнала. Дуня подарувала менi пупса. Великого, незграбного i лисого (в немовлят нема волосся, особливо гумових). І той пупс злигався з моею Мальвiною.

Пiд час цього акту, на вiдмiну вiд нещодавнього театрального, я була вкрай збуджена, буквально. Я сидiла за своiм столом i вiдчувала, як мiж ногами набрякае щось пекуче i невiдворотне. Я не знала, що це.