Життя в рожевому

16

Слова юноi королеви з п’еси-казки радянського письменника С. Маршака. Твiр написано в 1942–1943 рр. для Московського художнього театру.

17

Вулиця виникла у серединi XX ст. пiд назвою Нова, у 1955 (https://uk.wikipedia.org/wiki/1955) р. набула назву Іваново-Вознесенська. Сучасна назва – Кракiвська, на честь польського мiста Кракiв, побратима Киева з 1961 р.

18

Газета «Радянська культура» № 99(515) вiд 15.12.1959.

19

Газета «Радянська культура» № 98 (514) вiд 10.

12.1959.

20

Американський сенатор Маккартi (на честь якого назване таке явище, як «маккартизм» – протидii й боротьбi з комунiстичним проникненням i шпигунством на користь СРСР, переважно в апаратi влади й серед iнтелектуальноi елiти, в переслiдуваннi осiб iз лiберальними переконаннями) страждав на алкоголiзм i бiльш нiж за пiвтора року до закiнчення своiх повноважень 2 травня 1957 року помер вiд гепатиту в лiкарнi мiста Бетесда у вiцi 48 рокiв.

21

Емоцiйнi слова лiдера СРСР М.

Хрущова на засiданнi Генасамблеi ООН у 1960 роцi англiйською перекладуть буквально, й iдiоматичний вираз «показати кузькину мати», себто «пригрозити будь-кому» назавжди ввiйде в iсторiю.

22

Ідеться про полiтуху сибiрську (Pteromys volans), або летягу звичайну – вид гризунiв роду полiтуха (Pteromys) родини вивiркових(Sciuridae). Поширена в пiвнiчнiй частинi Схiдноi Європи i майже по всьому Сибiру.

23

Так першi руськi поселенцi називали Урал.

24

Телеути (самоназва тадар, байат-пачат) – малий тюркський народ у Росii, традицiйне мiсце проживання – пiвдень Захiдного Сибiру (Кемеровська область).

Мова i культура телеутiв тiсно пов’язанi з мовою i культурою алтайцiв, етнотериторiальною групою яких iх офiцiйно вважали до 1993 року.

25

Уважаеться, що назва «Іскiтiм» походить вiд етнонiма «аскiштiм (ашкiтiм, азкештiм)» племiнноi групи степових тюркiв – телеутiв, котрi мешкали у цiй мiсцинi з XV ст. i в перекладi з тюркського означае «яма» або «чаша».

26

Так до Другоi свiтовоi вiйни називали в приватних розмовах Труханiв острiв.

27

Театр, котрий було засновано 1920 року у Вiнницi, довго мандрував iз постановками рiзними мiстами Украiни. Актори працювали майже задарма, однак iз неабияким пiднесенням. Це стало приводом переведення франкiвцiв 1923 року як Державного театру УРСР до столицi Украiни – Харкова на постiйнiй основi. А потiм, улiтку 1926-го, театр iм. І.