Обитель героїв

А баба чому його терпить? І головне, чому терплю я?!»

– …королiвський скороход Йован Сенянин. Смерком заточився на вибоiнi, впав i звихнув щиколотку! Не iнакше, зурочили… А проте, панi та панове! Скороход з вивихнутою ногою зумiв доставити любовне послання його величностi за призначенням, точнiсiнько вдосвiта, в будинок фаворитки Юлii Марабу. І за тиждень благополучно брав участь у Меморiальному забiгу, де взяв золотий кубок! А все чому, запитаете ви? Тому, що тiнь у Йована була шестинога! Як мiфiчний кiнь Гедзь, що з'являеться на виклик Вiчного Мандрiвця! Не на добро це все, скажу я вам.

Ждiть бiди i свiтотрясiння. А ось iще один випадок…

Пес Марii Форзац виразно чхнув.

– Даруйте, що перебиваю, – Конрад був вдячний собацi за втручання. – Я хотiв би звернутися до присутнiх з проханням надати допомогу слiдству. У готелi залишилися особистi речi квесторiв. Ключi вiд кiмнат, де вони зберiгаються, – у мене. Сподiваюся, ви погодитеся пiти зi мною на Бiлу половину й уважно оглянути майно своiх родичiв?

– На 'кого чорта? – сварливо поцiкавилась карга, ворушачи пальцями.

– Чи не пропало що примiтне? Чи немае чого незвичайного, що впадало б у вiчi? – барон мало не бовкнув «у око», маючи на увазi калiцтво Аглаi Вертенни та пам'ятний метод малефiка Андреа Мускулюса. – Графе, прошу вас!

– Звичайно, бароне! Впевнений, панi не заперечують…

Снiг коридорiв i кiмнат на Бiлiй половинi пригнiчував не менше, нiж смола та вугiлля – на Чорнiй. Лiжка, здавалося, накрили поховальними саванами.

На тлi одноманiтноi та всюдисущоi бiлизни не лише пожитки квесторiв, а й люди, що прийшли iх оглянути, виглядали недоречно. А пес Марii Форзац, складчастий, немов йому в гардеробi помилково видали шкуру сфiнкса, – особливо.

Ранiше Конрад не вiдчував цього повною мiрою.

– Не заважатиму вам. Побудьте в кiмнатах ваших рiдних пiвгодини. Потiм обговоримо, чи е щось дивне, якась невiдповiднiсть.

Це була гарна iдея. Барона з самого початку щось бентежило в речах квесторiв – але вiн нiяк не мiг збагнути, що саме.

Можливо, родичi зумiють пiдказати вiдповiдь. А навiть якщо не зумiють… Конрад мав намiр з користю витратити цi пiвгодини. Ідея формально вiдсторонити його вiд справи, щоб обер-квiзитор, як приватна особа i товариш по нещастю, мiг легше ввiйти в довiру до родичiв загиблих, мала одну-едину ваду.

Злощаснi листи.

Конрадовi i його високим заступникам конче потрiбно знати iхнiй змiст.