Пасербки восьмої заповіді

– Не пiдходь, – циганчук пiдсунув iй до обличчя нiж, ледь не порiзавши губу, i щiльнiше притиснувся спиною до яблунi. – Уб’ю!

Марта не озвалася.

– Не пiдходь! – ще раз зойкнув хлопчина, заплакав i сiв на землю.

Джош облизав циганчатi мокрi щоки та лiг поруч, покусуючи стебельця трави.

– Тiкав би ти звiдси, – Марта витирала з лоба пiт i зрозумiла, що злякалася, – шалено, смертельно злякалася, просто ранiше не встигла це помiтити, а коли помiтила, то не пустила в серце.

Якби Джош-навiженець кинувся на мужикiв, лiг би пiд сокирами через дурiсть свою невгамовну…

– Друц, – замурмотало циганча, втупившись у землю. – Мене звуть Друц!.. Я для тебе, панi, я за тебе… Наш табiр у Сiлезiю три днi тому пiшов, там ярмарок знатний, а я не встиг!.. Затримався тут… Хочеш, панi, вийми мою душу, топчи ii, дави каблуками – дякуватиму тобi, у нiжки поклонюся! Хочеш?!

Золота сережка в його лiвому вусi гойдалася, граючи сонячними зайчиками.

– Дурень ти, Друце-конокраде, – зморено вiдгукнулася Марта, здригнувшись при словах Друца про душу. – Стрибай-но лiпше в сiдло та поганяй до своiх у Сiлезiю. Опам’ятаються мужики – нi я, нi Господь Бог тебе вiд iхнiх сокир не врятуе. Зрозумiв? А гнiдого твого Бовуром звати – затям, бо на iнше iм’я вiн не вiдгукнеться. І не треба на мене видивлятися, роззявивши рота, я тобi не iкона Божоi Матерi… Ну, скачи!

…Дiдок-мiрошник, що так i не випряг волiв зi свого воза, стояв край дороги та спостерiгав за всiм зоддалiк.

– А це часом не та жiнка, про яку вчора вночi нам Пiвняче Перо казав? – запитав вiн у самого себе.

І сам собi вiдповiв:

– Може, й та. Але ж поспiшати все одно не треба…

– Яка жiнка? – поцiкавився його могутнiй син, поглядаючи на припалого до цебра одновухого пса.

– А та, що в чорта куплену душу з-пiд носа вкрала. Як циган коня з чужоi стайнi.

Мiрошник ще раз похитав головою, усмiхнувся тихою нехитрою посмiшкою i повторив:

– Але ж поспiшати все одно не треба…

5

Стiни тинецького монастиря, складенi з ретельно пiдiгнаних одна до одноi брил тесаного каменю, вирасли перед Мартою i Джошем як з-пiд землi.