Шлях меча

Менi зараз на iнше налаштовуватися треба. Он, поле велике, на сiмох майданчиках тривають Бесiди, на п’яти предмети рубають, далi Катакама-Ярi й Фрамея списовi танцi танцюють – а на якiй трибунi найбiльше Звитяжцiв зiбралося?

На захiднiй.

А чому?

А тому, що на третьому захiдному майданчику переможець в останнiй рубцi пiсля всього зустрiнеться з Мейланьським Єдинорогом – зi мною, себто…

Ото й нiчого менi на все поле бряжчати, ганьбитися!

А рубка чудова була!.. Трое зiйшлися – Гвенiль, еспадон мiй непоступливий, iхня величнiсть Шешез Абу-Салiм i так далi (стежить вiн за мною, чи що? І через те й рубаеться, бач, як нiколи…) i гiсть один заiжджий, теж дворучний, як i Гвен, iм’я його в цiй метушнi запитати забув.

Бачив я таких, ще у Веi бачив – там iх «Но-дачi» називали, «Довгий меч для поля», як у давнину казали. То й гаразд, нехай поки що Но-дачi побуде – менi його не титулувати, а так ж бо i меч вiн, i довгий, i для турнiрного поля якраз… не образиться.

Ляльку, ясна рiч, уся трiйця легко розрубала, на пiвзмаху – а далi почалося! Хто на що здатен, а здатнi вони нiвроку… Шешезовi, як завжди, грубе сукно на сталевий дрiт у дюжину шарiв намотують, гостевi циновку з бамбукових смуг у рулон скатали, а Гвенiль стовп крайнiй, що вiд Мiсячного Квана залишився, попросив листовою бронзою обшити на швидкоруч.

Свиснули вони – було три предмети для рубки, стало шiсть! Гвенiль на Шешеза покосився i свое коронне «волосся на водi» замовляе. Розсiк, блиснув усмiшливо й чекае.

А ятаган по хустинцi серпанковiй полоснув – i не прорiзав до кiнця! Хустинка волога виявилася чи сам Шешез схибив, вiд турбот державних…

Я й озирнутися не встиг – Но-дачi клинком повiв з боку в бiк, повiльно так, плавно… Дзижчала поруч бабця, а тепер лежить на травi двiчi по пiвбабцi, i обидвi половинки тихi такi, не дзижчать бiльше!

Дивлюсь я на Гвенiля й на суперника його: напрочуд схожi вони! Обидва дворучнi, обидва без пiхов – таких здорованiв навiть iз-за плеча не витягнеш, вони ж довшi вiд перехвату руки! – обидва у своiх Придаткiв на плечах розляглися, i вдача в обидвох, певно, одна за одноi м’якша й приемнiша!

Ось лише Гвен двосiчний i прямий, а гiсть однолезий i ледь-ледь вигнутий, наче не вирiшив досi, яким йому бути.

Ага, ще у Гвенiля хрестовина здоровенна, а в Но-дачi недогризок якийсь овальний замiсть гарди…

А так – наче в однiй кузнi родили!

І тут саме для мене «коров’ячу тушу» винесли й пiдвiсили на потрiйних ланцюгах.