Шлях меча

13

Клятий блазень усмiхався в дверях, загороджуючи менi шлях назовнi – туди, де в темрявi нiчного Кабiра захлиналася криком Чин Чорний Лебiдь!

За едину мить уся моя ненависть, весь бiль останнього часу, вся марнота спроб знайти втрачену цiлiснiсть – усе те, що до краiв переповнювало Чена Анкора Безрукого, вигорiло до решти, як домiшки в чистiй сталi новонародженого клинка, який рвонувся до цiлi.

І цiль ця була – блазень Друдл Муздрий!

Я кинувся на Друдла, прагнучи врiзатися в нього всiм тiлом i вибити в коридор, як корок iз пляшки, але дивним чином промахнувся й боляче вдарився плечем об одвiрок.

Поли його блазнiвського халата вже були завбачливо заправленi за пояс, звiдки визирали рукiв’я тупого гранованого кинджала дзютте i ятагана для пiдлiткiв.

– В Чена-дурника таки заболять тепер боки! – заволав вiн, збуджено скалячись. – Заболять тепер боки – iх огрiють кулаки!.

Здоровою лiвою рукою я спробував дотягнутися до засува, але Друдл пiдстрибнув, якось по-краб’ячому викидаючи ногу, i гострий бiль простромив мiй лiкоть. Наослiп, навмання я вiдмахнувся правою – i залiзна рукавиця, вибиваючи шматки тиньку, вдарила в стiну над Друдловою головою, що вчасно присiв. Твердий i кощавий кулак блазня вiдчутно тикнувся менi пiд ребра, я позадкував, нiяково пiдвертаючи ногу, падаючи на пiдлогу…

І побачив над собою холодний блиск маленького ятагана в руцi блазня Друдла.

Ах, дарма вiн оголив клинок, цей мудрий i проникливий блазень, цей розважливий боець, який передбачив усе або майже все!.. дарма, дарма, бо тiло мое саме згадало колишнi навички, бо воно нiчого не забувало, мое слухняне тiло, i пальцi лiвоi руки машинально зiмкнулися в кiльце, пiдносячи до губ невидиму чашу з гiрким i хмiльним вином Бесiди!

…Пiдлога, тверда, мов утоптаний безлiччю нiг турнiрний майданчик, мiй останнiй майданчик, i – блиск чужого клинка надi мною… Отже, я знову вартий удару меча?! Удару без полегкостi й жалю?!

Отже, у мене знову е iм’я?!

За секунду Друдлiв ятаган рубав усмiхнене повiтря, яке звалося Ченом Анкором.

О, вiн був майстерний Бесiдник, вiн був дуже майстерний Бесiдник, мiй злий генiй, мiй блазень Друдл, i ятаган його був оригiнальний i дотепний, ставлячи несподiванi питання й вимагаючи миттевих вiдповiдей – але все це не мало зараз жодного значення.

Жоднiсiнького.