Шлях меча

Можна уявити, що Уламок наговорив Шешезовi…

– Це подарунок, – Шешез недбало показав на звiра, який глухо гарчав. – Учора привезли. То що, Єдинороже, почнемо Бесiду?

Ятаган коротко брязнув, до половини висунувшись iз пiхов, i рiзко ввiйшовши назад, Шешезiв Придаток несподiвано легко зiскочив з помосту, i я вiдчув, що Шешез Абу-Салiм боiться мене.

Боiться. Для того й клiтку зi звiром у залу велiв поставити, щоб слiпа звiряча лють йому хоробростi додала; для того й приймав мене в залi, де спав старий Фархад – славне минуле Кабiра; певно, пiдточили останнi подii колишню впевненiсть ятаганiв фарр-ла-Кабiрiв… випробувати хоче, а боiться!

А я, я сам, колишнiй, – невже не злякався б той Дан Г’ен Бесiди зi Звитяжцем, про якого знав би те, що знав Шешез Абу-Салiм про мене? Якби вiдав – ось передi мною той, кому довiрено правителем переслiдування Тьмяних; той, хто мало не вбив Придатка, який служив Дитячому Вчителевi й блазневi роду Абу-Салiмiв; хто змусив свого власного Придатка стиснути сталевi пальцi…

Так, ятагане фарр-ла-Кабiре, i я б злякався.

І ятаган зопалу не помiтив, що його Бесiдник Дан Г’ен – у лiвiй руцi Придатка.

У лiвiй.

У живiй.

5

…Шешез пiшов, як звичайно, вiд лiвого плеча врозмах; я повiв Чена назад i сковзнув пiд другий удар, скидаючи ятаган убiк i загрозою зустрiчного випаду змушуючи Шешеза стримати запал i перейти до ретельнiшоi оборони.

Помилився, помилився сяючий ятаган, усе врахував у мудростi своiй, але прорахувався – не вийде в нього перевiрки Єдинорога, зiрветься випробування!.. Якби на мiсцi Шешеза був еспадон Гвенiль або та ж Вовча Мiтла – не впорався б я з ними, залишаючись у лiвiй Ченовiй руцi; а в правiй, у залiзнiй рукавицi немае у мене впевненостi… яка впевненiсть може бути у дивi, нехай воно навiть раз i сталося!

Проводь Бесiду, ятагане фарр-ла-Кабiре, проводь Бесiду, запитуй, вiдповiдай, але не забувай вчасно сам ухилятися й Придатка свого вести! Не рубка в нас зараз, а Бесiда; не сила й вага в пошанi, а вмiння Звитяжця, то ж я для тебе й у лiвiй руцi – Мейланьський Єдинорiг… нумо, Шешезе, ганяй задиханого Придатка, дзвени веселiше, хоч би ти був i тридцять три рази фарр-ла-Кабiр!.

Я навiть устигав думати про сторонне.