Шмагія

Шовковий гамак, з погляду переможця Септаграми Легатiв i жаху Чистих Тварюк, значно краще пiдходив для захисту найяснiшоi особи.

За цi днi Андреа трохи звик до придворного бедламу. Навчився напускати на себе похмуро-демонiчний вигляд, що личить чаклуновi на державнiй службi. Личина допомагала приховати ганебнi для справжнього малефiка почуття: гордощi та хвилювання переслiдували Мускулюса з моменту аудiенцii. Ось i зараз вiн щиро сподiвався, що мае поважнiший вигляд, нiж у вiце-барона Борнеуса з синами. Органiзатори полювання, на чиiх землях Едвард II збирався загонити козуль i брати лис на рогатину, мало не лускали вiд пихи.

Мiж iншим, король полював у тутешньому вiце-баронствi мало не щоосенi. Могли б i звикнути. Чи це вони перед столичною знаттю гонор показують? Мовляв, до нас Його Величнiсть у гостi навiдуеться, а вас до себе, лизоблюди, дзвiночком викликае! Складалося враження, що марнославство вставило соломинку в потрiбне мiсце та роздмухуе камзоли й штани Борнеусiв до непристойноi ширини. А гординя натирае щоки буряком, забарвлюючи триденну щетину в пурпур.

Нi, Андреа Мускулюс нiтрохи не нагадував шляхетних мужланiв! А що куртка затiсна – то це не вiд чванливостi, а вiд добре розвиненоi мускулатури, що вiдзначала всiх магiв школи Нихона Сивочола. У планi мiцностi тiлесноi Мускулюс, виправдовуючи прiзвище, намагався не вiдстати вiд наставника Просперо, все дозвiлля вiддавав сублiмацii мани в м’язах, зв’язках i сухожиллях.

Вiдстати, зрозумiло, вiдстав, але в цiлому дечого досяг.

Роги завили, мов бiлуги. Чаклун поморщився, колупнув пальцем у вусi.

Видерся на кобилу, пригнiчену загальним божевiллям.

І – помчали мисливцi! Швидким клусом, лiсом. Дiброва, березовi гайки, ялиновий лiсок. В’язи обабiч дороги вiд поваги горбляться, ламають шапки крон. Клени дорогою поступаються. Сонце крiзь листя – зелень, золото! – пiдморгуе, слiпить. З-пiд копит – прiле листя жмутами. Звiдусiль – глухий тупiт. Це земля з ляку тремтить. Сам король з почтом скаче! Розумiти треба! Попереду, здаля – галас i трiскотнява.

Це загоничi платню вiдпрацьовують. Все йде як слiд. Усе, як треба мчить, миготить, трясеться, жене й ловить. А все одно намагаеться Андреа, дiючий консультант лейб-малефiцiуму з випробувальним термiном, iз Його Величностi ока не спускати. Молоде-зелене, за кожним кущем вражi некроти зi змовниками ввижаються. Добре, кобила навчена. Йде рiвно, розумниця, пiд гiлки вершника не пiдставляе, за монарховим скакуном устигае.