Шмагія

Сморiд Фарбiвноi слободи, що постала за Ляпунню, був далебi приемнiший.

Пiсля тварюк, виявлених у засiках пам’ятi Ернеста Намюра, життево необхiдно було випити з гiднiстю. Ландвер’ер охоче склав компанiю в цiй шляхетнiй справi. Пiзнiше за iхнiй стiл пiдсiв нахабний старигань, який притяг iз собою табурет, тацю, де красувалося вульгарне консоме з профiтролями, кубок i глечик iмбирного пива. Андреа змучался в здогадах: як усе це вмiстилося в руках стариганя за один раз?! Старий низенько вклонився «наймилiшому пановi Андреа» (уже все мiсто в курсi, чи що?!) та вголос потурбувався про «здоров’ячко Просперо Кольрауна, свiточа Високоi Науки».

Мускулюс i оком не змигнув, як виявилося, що вони зi старим палко сперечаються щодо прогностицизму 8-i теорii Матiаса Кручека, приват-демонолога Реттiйского Унiвермагу. Теорiя була, м’яко кажучи, спiрною, але старий дотримувався радикальних поглядiв. Вiдмiтаючи контр-аргументи Мускулюса, вiн нервувався, бризкав пивом i люто струшував крихти з бороди на плащ, у який постiйно загортався.

Морозило дiдуся?

До речi, плащ був iз дорогих, з мереживами, хлястиком i багряним пiдбиттям.

– Чи вiдомо вам, наймилiший пане, що не тiльки сама 8-а теорiя генiального Кручека, але й частина спецiальних висновкiв iз неi встигли отримати блискуче експериментальне пiдтвердження?!

– Дозвольте поцiкавитися, яке саме?!

– На жаль, перебуваючи в провiнцii, я обмежений у аргументах. І не маю змоги широко обговорювати приватнi дослiди, проведенi Матiасом Чудовим разом iз Фортунатом Цвяхом, найкращим венатором королiвства! Але вже повiрте на слово…

Напевне, ланд-майор чимало подивувався б такiй вченiй суперечцi в стiнах «Кульгавого Мiрошника» – якби не пiвдюжинний кухоль глинтвейну, якого спорожнив доблесний вояка.

А оскiльки глинтвейн офiцер полюбляв iз ромом, то замiсть подиву Ернест Намюр брав у диспутi найдiяльнiшу участь. Проблеми демонологii його жваво цiкавили: по виходi у вiдставку, вiн зiбрався звести теплицю й присвятити дозвiлля розведенню екзотичних iнферналiв.

Цi найвищою мiрою розумнi плани навiдали Намюра просто зараз.

Далi розмова цiлком логiчно перекинулася на приватнi розв’язання рiвнянь Люфта-Гонзалеса, роздiл «Левiтацiя великих предметiв». Отут старий здивував Мускулюса, бо виголосив оригiнальне, а головне, вкрай витончене розв’язання класичноi задачi «Гора йде до малефiка». Головна умова – вiрний добiр магiв. Знадобляться лише трое: геомант-подвижник, власне левiтатор i волхв-аччендарiй.