Шмагія

Інтерференцiя потокiв мани, створення «стоячих» ефiрних хвиль…

– Спритно!

Ланд-майор стройовим басом пiдтримав колег i вiддав вiйськовий салют. Пiд його потужною долонею чарка чаклуна теж вирiшила взяти участь у диспутi з левiтацii. Поки малефiк, зiгнутий у три погибелi, шукав цю найнеобхiднiшу на свiтi рiч пiд сусiднiм столом, старигань надумав прощатися.

– До побачення, майстре Андреа. Дякую за приемну бесiду. Обов’язково переказуйте вiтання високомудрому Кольрауну. Щиро сподiваюся, що його дослiди з каскадними пiроглобулами увiнчалися успiхом.

– Вiд кого ж вiтання переказувати? – волав чаклун iз-пiд столу.

Однак плащ старого лише майнув у дверях «чистоi» зали. Жвавий дiд трапився, зберiгай його Добряга Сусун! Раптова поiнформованiсть дiдуся видалася вкрай пiдозрiлою. Обiзнаний щодо дослiдiв Просперо, вiтання передае, сильний у теорii…

Мускулюс неабияк докоряв собi за втрату пильностi.

– Ернi, я миттю!

У «народнiй» залi старого не виявилося. Мускулюс поткнувся на вулицю. Однак i тут на нього чекала невдача.

Хiба що звiдкiлясь збоку вивернулася гарненька молодиця з породи чарiвливих удовиць, яка рiшуче волокла за руку бiлявого паливоду. Хлопчисько, вбраний у ганчiр’я, показав чаклуновi язика. Матуся почастувала синочка ляпасом; з-пiд пахви в неi випав згорток, звiдки звисав мереживний хвiст. Молодиця пiдхопила свое майно та поволокла хлопчиська далi.

Чаклун з натугою примружився iм услiд.

Нi, не личина. Звичайний хлопчисько, звичайна жiнка.

Вiн повернувся нi з чим, але заявив, що бiльше не питиме.

Навпаки, з завтрашнього ранку подасться в аскети.

– Завтра? – засумнiвався ландвер’ер. – Завтра в аустерii рибний день…

Домовилися, що в аскети пiдуть обое, але з наступного мiсяця.

Коли чаклун розплачувався, аустатор прямо-таки силомiць накинув йому слугу-проводиря. Мускулюс знав, що господар правий, однак дякував i вiдмовлявся з вiслючою впертiстю. Вiд настирливоi опiки вiдскiпався, стрiмко рушив до виходу: одноногий господар за ним не встигав.

У фойе, перед другим дзеркалом, чепурилася гарненька суккубара в дуже декольтованiй сукнi.

Атлас кольору, вiдомого в Реттii як «лазурова спокуса», жагуче пiдкреслював запаморочливi форми. П’яний, тверезий, долею битий, Андреа помилитися не мiг. Суккубара. Найсправжнiсiнька; проби нiде ставити. Повернутися, набити аустаторовi пику за брехню? Еманацii демоницi були тi самi, що вiдходили вiд Гюрзелi, Химейри та Емпузи – тiльки тоншi, з виразною аспiдною смугою на краю спектра.