Шмагія

Добре, що «почт» залишив його на мосту через Ляпунь, кашляючи та бажаючи щасливого шляху. Бракувало ще свiдкiв! Серце дзенькало тривогою: у розташуваннi твердих, зернистих башточок була система. Безсумнiвна, виразна система, але зiбрана з божевiльних, погано з’еднаних частин. Так дурень-мортанатом на нiчному полi бою збирае з решток солдатiв Абсолютного Воiна, отримуючи в пiдсумку кульгавого горбаня, що страждае на косоокiсть, розлад координацii та схильнiсть до гри на тамбурелях. Гiлочки без кори, якi поеднували групи ляпок, жменi щебеню тут i там, концентричнi кола, – точнiше, елiпси, на кшталт храмового зодчества друiдiв з печер Зюзудри.

Дуже схоже розташовуються бляшки ритуального Щита Користi айярiв Махдармаха, покликаного вiдбивати пiдступи натурал-джинiв…

«Червоненький! Сонечко запалилося! Ну ти ж бачиш, Агнешко!»

Вiдчуваючи кволiсть вiд тверезостi, яка пiдступила до горла, чаклун зосередився. Опустився на колiна, сiв на п’яти. Штани потiм не вiдпереш iз цими чинбарями, але байдуже. Не так важливо.

Стоячи, вiн зараз не зумiв би пiднестися духом. По всьому тiлi, у потаемних мiсцях, почали спалахувати темно-лiловi вогники. Кадик, пахви, лiвий лiкоть, куприк… Мана перерозподiлялася для додаткового викиду. Вогники були цiеi митi цiлком видимi, й випадковий перехожий ризикував до кiнця днiв залишитися недорiкою. Краечком свiдомостi Мускулюс змiркував, що структура вогнiв на його тiлi та структура дислокацii пасочок бiля глухого кута…

На жаль, думка залишилася внизу, на землi, а дух чаклуна пiднiсся у Вишнi Емпiреi.

– Легкого ширяння, пане!

Дикий Янгол, пролiтаючи повз нього, розкланявся з малефiком i полетiв, скаржачись тiнi жiночоi статi на самот-нiсть i лиху кур’ерську долю. Тiнь горнулася до серцеiда, затишно розташована в його пазурах. Мускулюс побажав янголовi здiйснення бажань, а по тому взявся до детального мананалiзу. Спектролiз, редукцiя, титрування… За двадцять хвилин дух повернувся в тiло, стогнучи вiд ганьби. Зрозумiло, дитячi бастiони тiльки з вигляду не дитячi.

У всьому iншому пасочки-щебiнь-гiлочки були начисто позбавленi навiть присмаку мани. Система – не система, а чаклунськоi сили в бастiонах i контрескарпах малечi крилося менше, нiж у бородавчастiй жабi-наперстянцi. У тварини хоч е шанс захопити в пащу сталевий гвинт i чекати на болотi юного дофiна з арбалетом…

Дурень ти, малефiку.

Коза ти вiльновiдпущена.

Драна.

Розчарований i присоромлений, Андреа брiв до паркану знайомого будинку.