Шмагія

Не вважайте за лестощi, але жити у вашому домi – суще задоволення. Чи можу я у вiдповiдь на гостиннiсть зробити послугу?

– Послугу?

– Повiрте, вiд щирого серця!

Колишнiй кожум’яка виказав замiшання: до такоi поштивостi вiн не був привчений.

– Яку саме? – доволi брутально поцiкавився за якусь хвилину.

– Примiром, я мiг би оглянути вашу дружину. Нiчого не обiцяю, але якщо недуга поважноi Ядвiги тiеi властивостi, що я пiдозрюю… Ще раз: нiяких гарантiй.

І тут гiгант розгубився остаточно. Вiн дивився на Мускулюса, часто клiпаючи – чаклуновi навiть здалося, що Швелеровi очi наповнюються слiзьми.

От же як зараза-кминна з людей знущаеться! Так, чого доброго, ось-ось у пiднебессi галеон «Слава Реттiii» пролетить на всiх вiтрилах…

Люди, подiбнi до Леонарда Швелера, не плачуть. Нiколи.

Це малефiк знав достеменно.

– Дякую… Земний уклiн за турботу, майстре Андреа! Я не мiг… не смiв розраховувати… Ви зазирнули в мою душу! Цетинко, в нiжки, падай у нiжки благодiйниковi! Але я… ми… даруйте, у нас не вистачить грошей – сплатити за працю такоi людини, як ви…

До докорiв сумлiння додався укол тривоги – досвiдченоi фехтувальницi.

Колишньому Леонардовi Швелеру й на думку не спало б бентежитися. Заводити мову про грошi? Цiкавитися цiною?! – якщо манячить реальний шанс отримати безкоштовно!

«Поплив хазяiн, мов кисiль…» – докинув примарний ландвер’ер.

– Не тривожтеся, майстре Леонарде. Я ж сказав – вiд щирого серця.

– Нi! Нi! Усе, що е… усе, що маю…

– Давайте так: я огляну вашу дружину i якщо побачу, що в змозi зарадити, ми обговоримо це питання докладнiше.

А за огляд грошей не вiзьму в жодному разi. По руках?

– Благослови вас Вiчний Мандрiвець! Ходiмо ж мерщiй! Я проведу…

* * *

Огляд хворого, якщо ти не лiкар – а навiть, можна сказати, навпаки, – справа вельми складна. Всiеi мани Андреа не вистачило б визначити в пацiента характер пухлини в пiдребер’i чи пахову грижу. Для цього треба знати причини й наслiдки, симптоми та прояви. Так, чаклун здатен зачути якесь утворення, але вiдрiзнити лиху гулю вiд рiдноi печiнки – тут, знаете, досвiд потрiбен.

Особливо, коли печiнка гнила, а гуля свiжа. Переплутаеш, на радiсть трунарям, i пиши пропало! Це лише в баладах для чернi маг i читець, i жрець, i на дудi грець. Можна змусити вiтряк крутитися за повного штилю, можна вчинити добрячий вiтровiй, але полагодити пристрiй вiтряка, щоб ним надалi могли користуватися звичайнi люди…Тут потрiбен умiлець-механiкус.