Шмагія

Кольори й рухи змiшувалися, проникаючи вглиб швидкими язичками, немов палкi коханцi. Помалу утворилася едина сфера з туману, пульсуючи в ледь помiтному ритмi. Пульс «приголомшений» – це зрозумiло: жiнка давно без тями. Кольори, вiдтiнки… Вони швидше говорять про сердечнi якостi Ядвiги, нiж про зовнiшнi перешкоди. Зважаючи на гаму, Леонардовi поталанило: майстровi дiсталася дуже покiрлива дружина…

Дурень! Тобi б так поталанило, шкiдниковi!

Структура потокiв? У нормi. Швидкiсть? Нижча за звичайну. Нiчого дивного.

Це наслiдок, а не причина. «Пташинi слiди»? Ланцюжки вiдповiдають молодшому вiковi. Начебто й не жила цi п’ять рокiв… «Злiт селезня»? Вiдсутнiй. Вузли дескрипцii. Нiчого примiтного. Тiм’яна лампадка? Кут 33°, норма. Стривай! Назад! Вузли дескрипцii! Спокiйнiше, малефiку, спокiйнiше. Вiзьмемо з виверту… Нижня Мамо, порятуй i збережи! Потоки, що виходять iз вузлiв – точна копiя вхiдних! Забарвлення, iнтенсив, структура… Вони не змiнюються! Контузiя вiд удару Просперо? Нi, контузiя сповiльнила б усе куди сильнiше, але вона неспроможна впливати на реформацiю базовоi аури! Сам Нихон Сивочол, якби повернувся з Паленого Покляпця, не змiг би вчинити такоi капостi!

Те, що Андреа бачив, було неможливе в принципi.

І ще: якась мишка знову вислизнула вiд мисливця. Дуже спритна мишка….

Сили були на межi, iх уже ледь вистачало на амбiт-контроль. Чаклун почав обережно вибиратися назад, на поверхню. По мiрi виходу з трансу сфера блiдла, туман рвався жмутами, крiзь уривки проступила кiмната…

Туман!

Туман навколо аури!

– У неi контужено долю.

Нiме запитання в очах батька й дочки.

Кострубатi, безглуздi, едино правильнi слова.

– Я нiчим не можу iй допомогти. Просто не знаю як. Вибачте.

Вони з хазяiном довго сидiли на ганку, уникаючи дивитися один на одного. Пiзнiше Мускулюс, бажаючи розiрвати тяжку тишу, поцiкавився:

– Даруйте нескромне запитання… Чим ви займалися вчора ввечерi? У подружньому покоi? Вiкно свiтилося, я випадково побачив…

– Я чаклував, – чесно i з гiднiстю вiдповiв Леонард Швелер.

 – Я ж вам казав: роблю, що можу. Гаразд, час у фарбiвню. Дякую, майстре Андреа. Я бачив, ви щиро старалися. Вдалого дня.

Чинбар пiшов, а Андреа Мускулюс лишився на ганку, не в змозi з’ясувати: в кого iз них двох розлад травлення мiзкiв? У майстра Леонарда? У майстра Андреа?

У обох?!

* * *

Куди вирушае маг, якщо йому необхiдно зв’язатися з колегою? Ну, для аматора балад це не питання.