Шмагія

Якщо, звичайно, вистачало пива й сили тримати гадюченя в строгостi. Вiдчуваючи тяжку руку Андреа, лярв принишк, не заважав зосередженню.

– А хто на помостi хоче розiм’яти костi? Нiкого не питай, порося хапай, та потiм цур не скаржитися!

Це було просто подарунком долi. На помостi, напроти церкви Винесення-Всiх-Святих, бирюч-безсоромник репетував на всю свою мiдну горлянку, закликаючи люд подивитися турнiр зi «свинобою», популярний у пiвденних провiнцiях королiвства. Богатирi-учасники вже танцювали по краях помосту ритуальний танець-хряков’як, розмахуючи мiшками з ряднини.

Мiшки нестямно верещали та смикалися. Нарештi перша пара бiйцiв вийшла на середину. Низько присiли, розкарячилися гiгантськими жабами-перевертнями та уважно стежили один за одним, посипаючи дошки житнiми висiвками. Перший не витримав веснянкуватий здоровань: умiло оголив бiйцiвське порося, вiн закружляв вихором, iдучи на зближення. Порося вирвалося нарештi з обридлого мiшка й побачило ворога, тож видало бойовий клич, так що оглушило бирюча, який ловив гав. Але й другий боець не схибив. Останньоi митi, коли живий тулубець мав iз вереском цюкнути його в скроню, вiн покотився шкереберть, висмикуючи свою зброю з курних «пiхов». Чорне й жилаве, його порося дорогою хапонуло здорованя зубами за литку – i майже вiдразу, кероване спритними руками, всiм тiлом шваркнуло супротивника по спинi.

Бiйцi перехопили свиней обiруч та взялися до вiдкритого обмiну ударами.

Крiм молодецькоi забави, це була неабияка стаття ятрiйського експорту.

З бiйцiвських поросят виростали кабанчики-охоронцi, яких надзвичайно цiнували тирани Дангопеi та сатрапи Ла-Ланга. Могутнi, твердi, як гранiт, кабани, щойно набирали вагу, яка не дозволяла бiльше брати участь у боях, позбувалися бiйця-мучителя та переймалися вiдданою любов’ю до першого ж рятiвника, ладнi вiддати за нього життя. І вiддавали, варто зауважити, без жалю та зайвого вереску. Про одного такого героя навiть було написано знамениту вiршовану трагедiю «Охоронець», яка невдовзi зiрвала овацii на всiх сценах Реттii.

Чимала юрба кинулась до помосту, i це стало останньою краплею.

Андреа захопив якнайбiльше конспект-флюiдiв, спресував здобич у единий шворiнь. Розжарений вiд мани штир прошив кухоль наскрiзь, шукаючи в просторi одну-едину мету: Просперо Кольрауна. Поки шворiнь проникав дедалi глибше, малефiк ледь не прибив захопленого пивом лярва, коли посадив поруч на лаву «iменну личинку».