Шмагія

На вiдмiну вiд банальноi личини, коли ти пiд чужим обличчям все-таки змушений вступати в розмови чи вдавати, що займаешся справою, «личинка» займалася цим сама, без участi творця. Провадила свiтськi бесiди, задивлялася на помiст, кидала маснi реплiки на адресу лiлiпутки, – i робила творця практично невидимим.

«Вiдлюдник на площi».

Пригадуеться, вчитель довго втовкмачував чаклуновi цю науку.

За хвилину в кухлi, обрамленому пiною, з’явилося невдоволене обличчя Просперо Кольрауна. Пiна виявилася виключно доречною: бойовий маг трону лежав у пiдiгрiтому басейнi, оточений пахощами та пелюстками троянд.

Чоло вчителя густо засiвали намистинки поту: видно, заклик учня вiдволiк його вiд «Великоi Дрiбницi».

– Чого треба? – привiтно запитав Кольраун.

SPATIUM III

Рада та любов безкорисливих змовникiв або Мемуари Просперо Кольрауна, бойового мага трону

(криголамець-мiсяць, чотири з половиною роки тому)

Плiток про бойових магiв не злiчити.

Один розметав свинцевим градом орди тугрiйськоi кiнноти пiд Шамширом.

Інший, сурмлячи в Заповiтний Горн, обвалив стiни Єросолiума на голови захисникiв. Третiй палаючим флеймоглобусом скип’ятив геену снiгову, пiсля чого всi демони Нижньоi Мами ходили червонi й варенi «у мiшечку». Четвертий, коли разверзнулась безодня Журби, випускаючи назовнi сонне зло, з’iв на снiданок Квадригу Бiлобородих i закусив островами Вах-Вах, останнiм притулком темних сил. П’ятий вiсiм днiв бився на Спiльному Цвинтарi з переважаючими силами мертв’якiв, у пiдсумку оживив усiх до единого. Шостий…

Просперо Кольраун ненавидiв дурнiв i трубадурiв.

Це почуття вiн передав учням.

Вiн вiв у Реттiйському Унiвермазi курс початкового вишколу й незмiнно на найпершiй лекцii, ставив слухачам одне й те саме запитання:

– Якщо бойова магiя здатна на такi подвиги, навiщо потрiбнi вiйська?

Слухачi чухали потилицi й мiркували.

Пiсля невдалого замаху на життя Едварда II бойового мага трону було викликано до палацу. Не вiдразу; за п’ять мiсяцiв по тому.

Король на очах у маршалiв, сенешалiв i камерарiiв поцiлував Просперо, пригорнув рятiвника до грудей, далi вийшов iз ним у окремi покоi, де маг i довiдався про депешу Ради Безкорисливих Змовникiв. З одного боку, приемно з’ясувати, що вiдтепер король недоторканний для РаБеЗу, але з iншого – дратував сам факт зацiкавлення з боку цих панiв до найяснiшоi особи. Уже краще б на короля зазiхнув черговий бастард, який зажадав скiпетра й держави.