Шмагія

Нема нiчого гiршого за безкорисливих шанувальникiв чистого мистецтва…

РаБеЗ було засновано горезвiсним Нотацiем Репатрiантом, епископом секти хаотитiв. Радикальне крило хаотитiв, – так званi брати-катакомбiсти, до яких належав Нотацiй, – будь-яку владу вважало результатом небесноi сваволi, плодом злучення Батька-Хаосу з самим собою всупереч логiчним передумовам змiн. Варто було катакомбiсту заiкнутися, що владика X – тиран i деспот, а тому замiна його на милосердного реформатора бажана заради процвiтання краiни, або що володар царства N – старий маразматик, а тому…

На такого брата чекав карцер до повного осмислення.

Нотацiем, прозваним мiж хаотитами Раптовим, виголошувалася «Доктрина Безладних зв’язкiв». Вiдповiдно до ii догмата, змови й замахи мають бути безглуздi в таемнiй основi своiй. Це доброчинно впливае на карму владик i змiнюе останнiх до розгубленостi у вчинках, оновляючи вiчне звучання Хаосу в цитаделi порядку. До кiнця життя Нотацiй, прiор-метр Ради Безкорисливих Змовникiв, здитинiв, склав повноваження, вiдмовився вiд оман минулого й покаявся, але було пiзно.

Ідея знайшла прихильникiв.

Неофiт РаБеЗу перед лицем братiв урочисто вiдмовлялася вiд особистих i державних iнтересiв. Учиняючи змови та облаштовуючи замахи, вiн керувався цiлковитою вiдсутнiстю будь-яких мiркувань, крiм чистоi випадковостi вибору. Фiнансовi мотиви заперечувалися ще категоричнiше за iншi. В iдеалi змова списувалася жертвами й родичами жертв на лиху долю, безневинних людей або природнi катаклiзми.

Залежно вiд рiвня та якостi, а також кiлькостi проведених актiв безкорисливостi, член-змовник просувався в iерархiчнiй градацii Ради: вiд рядового кнехта до магiстра, повного метра або навiть прiора, якщо пощастить.

Кошмар правителiв, Рада Безкорисливих Змовникiв, як не дивно, викликала в Їхнiх Величностей збочений iнтерес. Кажуть, на найвищих асамблеях навiть укладали парi: хто кого й коли? Знову ж таки: будь-який владика, що став персоною нон грата пiсля невдалого замаху, викликав заздрiсть i повагу колег.

Один Просперо Кольраун не бачив у цьому нiчого гарного.

Мазунчики долi довго не живуть.

– Серафим стурбований, – без передмов почав Едвард II, коли вони залишилися наодинцi. – Каземат-нишпорки, телепнi безногi, спiзнилися. Розшук не дав результатiв. А пiсля цiеi дурнуватоi депешi справу закрито. Все начебто й зрозумiло, i лише ми однi почуваемося немов на голках. Друже мiй, королi нiчого не розумiють у Високiй Науцi.