Шмагія

Але дуже хочеться знати: що насправдi сталося у Фiльчиному Бору?

– Уявлення не маю, – щиросердно вiдповiв Просперо, развалюючись у крiслi. Один iз небагатьох, вiн мав рiдкiсний привiлей: сидiти й лежати в присутностi короля. – Соромно зiзнатися, государю, але в мене е лише слабке пояснення моiх дiй: iнтуiцiя. Сподiваюся, Ваша Величнiсть пам’ятае, що матiр’ю скромного Просперо Кольрауна була Хусськая сивiла?

Король посмiхнувся, милуючись красою власних нiгтiв:

– Зрозумiло, друже мiй. Це ж вона пророкувала падiння династii Шлезвiгiв Гробокопачiв i крах заколоту Еймунда Щербатоi Сокири? Велична жiнка… І батька вашого, заклинача вiтрiв Авеля, ми чудово пам’ятаемо.

Наймилiша людина; шкода, що так рано вийшов у вiдставку. Гадаю, це у вас спадкове: найкраще за всiх у королiвствi вiдчувати, звiдки дме вiтер. Присягаемося настирливiстю нашоi охорони, ми вiримо вам беззастережно.

Маг поглядом переслав собi до рота скибочку iнжиру з вазочки. Ретельно прожував, витер губи хустинкою i провадив:

– У Фiльчиному Бору, пiсля ланцюжка вбивчих збiгiв я не виявив шкiдливоi атаки на адресу Вашоi Величностi й насмiлився подумати: якого дiдька?! Вибачите за ввiчливiсть, це професiйне.

І почав шукати захист. Метод «вiд противного» противний за визначенням, але часто дае результати. Ось i зараз – я досить швидко знайшов, що шукав. Наймогутнiша «Trias Septem-Lumen»: огорожа такого рiвня ставиться для приборкання демонiв рангом не нижчих за Дозвiльного Дракона! Ви будете смiятися, государю, але демона я зачути не змiг.

– Ти припустив, що демон викликаний для загрози престолу Реттii?

– Нiтрохи. Попруга, шкарбун, промах баронета… У цих дрiб’язках геть-чисто вiдсутне демонiчне начало. Викликаний демон будь-якого профiлю повинен увiйти з намiченою жертвою в безпосереднiй контакт, немов звiр зi здобиччю. Повiрте менi на слово, Ваша Величносте, й дозвольте пропустити спецiальнi обгрунтування. А в нашому випадку захист був, демон чи то був, чи то нi, а характер неприемностей iз об’ектом i зовсiм не пiддавався класифiкацii.

Тодi я вирiшив викликати вогонь на себе. Я ще нiкому цього не говорив, государю…

Просперо нiяково вiдкашлявся, довго мовчав.

– Ваша Величносте, все, що я зробив – це чiтко позначив свою присутнiсть i ворожi намiри. Мiй учень попсував лихим впливом зазначений йому район лiсу, а я мав честь накрити згадану «Trias Septem-Lumen» килимовим закляттям, що змiтае захиснi огорожi. Якщо демон мав мiсце, вiн звiльнився.