Шмагія

Якщо там перебували досвiдченi маги, я найнедвозначнiше втрутився в чужу справу. Одним словом, я чекав на вiдповiдний удар: демони та моi колеги в таких ситуацiях на подив одностайнi. Вони не пробачають свавiльного втручання. Але вiдповiдi не було, демон нiяк себе не виявив, маги-загнуздувачi зачаiлися… А ви, государю, благополучно повернулися в столицю. Переможцiв не судять.

– Зрозумiло, друже мiй! Хто ж ризикне судити переможцiв! Їх страчують без суду й слiдства! – Едвард II доброзичливо пiдморгнув Кольрауну. – У нас прохання до вас, наш вiрний захиснику.

Якщо ви дiзнаетеся якiсь подробицi щодо цiеi дивноi справи, ваш король завжди вiднайде годинку для захопливоi бесiди. Сподiваюся, ми зрозумiли один одного?

Кольраун ледь стримався, щоб не спитати: «Це наказ, государю?»

Вiн i без того знав: це гiрше за наказ. Це натяк.

Спочатку доля була прихильна до бойового мага. Доволi швидко, покрутившись у товариствi друзiв-чарiвникiв, яких Просперо ласкаво iменував «терарiумом», вiн вийшов на приват-демонолога Матiаса Кручека, доцента Реттiйського Унiвермагу.

Фундаменталiст i книгар, автор багатьох спiрних теорiй, доцент Матiас нiяк не мiг мати стосунку до прикрого полювання, – але у випадковiй розмовi вiн пропустив важливу iнформацiю. Його близький друг, мисливець-практик на демонiв Фортунат Цвях, незадовго до казусу в Фiльчиному Бору робив запит на членство в РаБеЗi.

– Що могло привернути настiльки досвiдченого практика до цiеi безглуздоi органiзацii? – здивувався Просперо, вдаючи, що iнтерес його суто академiчний.

Не було жодних гарантiй, що саме майстер Фортунат замишляв лихе на короля минулоi осенi. Але бойовий маг добре знав талант прославленого мисливця.

«Trias Septem-Lumen» могли поставити одиницi.

Доцент Матiас знизав плечима:

– Менi складно зрозумiти мотиви поважного Цвяха.

– Але ви ж друзi змолоду!

– Цiлком правильно. Проте… Розумiете, в мене лихо. Мiй син… маленький Янош… Вiн тяжко хворий.

– Ви зверталися до лiкарiв? До колег по Високiй Науцi?

– Дякую за турботу, колего Просперо.

Але це марна витрата часу. Хвороба мого сина iншого роду. Вона невилiковна.

– Тодi до чого тут Фортунат Цвях? Вiн же мисливець на демонiв, а не чарiвник-медикус?

– Фарт обожнюе крихiтку Яноша. З народження. Знаете, це звучить як маячня, але одного разу вiн сказав… Нi, я вiдмовляюся повторити!

– Годi вам, майстре Матiас! Тут усi своi!

– Вiн сказав, що Рада Безкорисливих Змовникiв для нього – ще один щабель до лiкування мого сина.