Подорож ловеласа

Хоча до останнього часу, на слово «одружитися», у мене виникала стiйка алергiйна реакцiя, але ненав’язливий, проте постiйний тиск вiд мами, та споглядання за щасливим подружнiм життям Валерiя брало свое – адже погляди у людей змiнюються, чи не так?

Я проходжу до кухнi. Заглядаю до холодильника. Пiсля стакану молока, нашвидкоруч роздягаюся i падаю у лiжко.

Мое лагiдне й миле лiжечко. Негiдник Валерiй прозивае його «траходром». Може у чомусь вiн правий – не сперечатимуся. Проте вiн мислить вузько, бо саме у цьому лiжку, перед сном, було прочитано силу-силенну купу книг.

І, доречi, не лише технiчних та детективних. Адже не хочеться у спiлкуваннi з котроюсь iз подружок тупити, а вони бувають здорово пiдкованi у мистетствi, лiтературi та ще у всiляких речах.

Лежу я, намагаючись розслабитися на пахнучих свiжiстю простирадлах, доречi випраних Горошинкою, та сон не йде. Душею й розумом я ще на роботi. У мiзках перекручуеться: чи справляться хлопцi з ремонтом компресора, чи не пiдводжу iх своею вiдсутнiстю, бо саме моi технiчнi розробки використовуються при ремонтi.

Але з iншого боку: якщо начальник вважае за потрiбне, саме зараз вiдправити мене у позачергову вiдпустку – йому виднiше.

Потiм заходився мiркувати: як цiкавiше використати вiдпустку, адже треба колись вириватися з щорiчноi одноманiтностi. Завжди одне й теж – дiвчата, якiсь культiрнi чи спортивнi заходи i поiзка до батькiв – все. Напевне час настав до змiн, щось нуртуе мене з середини, немов хоче сказати – пора, Вiкторе, переводити життя на iншi рейки! Може, саме тому, доля пiдкинула менi цю вiдпустку?

Пiсля сотнi перевертань з боку на бiк вирiшив – з роботою Дмитрович справиться – не вперше, до батькiв поiду перед завершенням вiдпустки, а що-до архiважливого… Я задумливо, незрячим поглядом, якийсь час вдивлявся у стелю.

І раптом, (таки я не даремно поважаю свое лiжечко), у головi висвiтилася генiальна iдея: а що, як гайнути кудись де мене нiхто не знае! І там, спокiйно, без обридлого теленькання двiрних та телефонних дзвiнкiв, обмiзкувати цю нагальну проблему! Нещодавно я зробив профiлактичний ремонт моторолеровi – не пiдведе, пiдготуватися до подорожi можна за кiлька днiв. Тiльки треба вирiшити – куди податися…

Ще кiлька перевертань i рiшення визрiло – Прибалтика. А чому б i нi! Вiдколи придбав моторолера, закрадалася мрiя скупатися ще й у Балтiйському морi, бо до Чорного вже iздив. Кiлька тисяч кiлометрiв шляху, цiлком вистачить для копирсання у собi.