Подорож ловеласа

Пiсля цiеi думки полегшало на душi, а може втома взяла свое – не зчувся, як задрiмав.

* * *

Гадаете менi дали виспатися? Дзуськи! І хто цей бузовiр?… Слабо здогадатися з першого разу? Та не буду тягти коня за хвоста – звiсно баламутка Горошинка. Я в соте пожалкував, що дав iй ключа вiд квартири.

Дiвчина з розгону вискочила на лiжко i заходилася обцiловувати, стискувати, м’яти мое зморене тiло. Вона, немов м’ячик, перекочувалася вiд голови до нiг i навпаки, невпинно торохтячи при цьому:

– Вiтюнчику- пустунчику, я так скучила за тобою! Який ти запашний! Я так давно тебе не вiдчувала!.

Я розпрощався з вiдпочинком. В серединi кипiло, та назовнi не виходило, бо намагаюся нiколи з дiвчатьми не конфлiктувати, принаймi в голос – це один з моiх принципiв.

– Якщо ти пам’ятаеш рибко, ми лише учора вранцi з тобою розсталися.

– Нi, нi, i нi! – не пам’ятаю! Начисто забула! Та порадiй же за мене пустунчику – нарештi я здала той клятий залiк! Це треба обов’язково вiдзначити.

І, полетiли в рiзнi боки частини ii одежi. За мить, Горошинка осiдлала мене.

– Ну, пробуджуйся, ну давай!.. – це вже говорилося не до мене. – Потiм ресторан. Я пригощаю, – це вже до мене. Проте «ми» нiяк не могли пробудитися. Напевне тут зiбралися в одне: втома, настрiй та прохолода у вiдносинах, яку Мiла ще не вiдчувала, а може не бажала вiдчути.

Посовавшись на менi безрезультатно ще якийсь час дiвчина, надувши ображено губи вляглася поряд, але на вiдстанi долонi.

– Ти чого? Тiльки не кажи, що стомлений! Ранiше тобi це подобалося у будь-якому станi.

Я зрозумiв, що наступае мить iстини. Принципи – принципами, та треба вже щось вирiшувати.

– Я таки стомився – i це факт, – розпочав суворо i, зупинився. Ну, не можу бути з дiвчатьми жорстоким, а тому, лише сказав: – Ти не збираешся на канiкули? Це ж був останнiй залiк? Дома, напевне, зачекалися…

– Зрозумiло, – пiдiбрала вона губи у нитку.

На цей закид, я зреагував миттево. Прибравши найщирiшого вигляду сказав, що я не проти того, але нам потрiбен якийсь час щоб прояснити наскiльки мiцнi нашi вiдносини.

Горошинка скотилася з лiжка i почала хапливо вдягатися.

– Так от! Щоб ти знав! Це не ти хочеш позбавитися мене! Я залишаю тебе! – Дiвчина покопирсалася у сумочцi.