Невидима людина

Вiд грецькоi мови в пам’ятi його залишилось так мало, що не варто було й говорити… – Авжеж… грецька мова, звiсно, може дати нам ключ…

– Я знайду вам те мiсце…

– Мабуть, краще я перегляну спершу весь том, – сказав мiстер Бантiнг, усе ще тручи своi окуляри. – Насамперед, знаете, загальне враження, а ключ уже будемо шукати потiм.

Вiн кахикнув, надiв окуляри, невдоволено поправив iх, кахикнув ще раз, палко бажаючи, щоб трапився якийсь випадок i врятував його вiд неминучоi ганьби. Потiм вiн неквапливо взяв у Каса книгу.

Дверi несподiвано вiдчинилися.

Обидва джентльмени аж пiдскочили, озирнулися, та коли побачили рожеве обличчя пiд пухнастим цилiндром, полегшено зiтхнули.

– Пивниця? – спитало обличчя, роздивляючись по кiмнатi.

– Нi, – воднораз вiдповiли вони.

– Навпроти, голубчику, – пояснив мiстер Бантiнг.

– І прошу, зачиняйте дверi, – роздратовано додав мiстер Кас.

– Гаразд, – стиха мовив гiсть. – Вiдчалюй! – наказав сам собi й, зачинивши за собою дверi, зник.

– Моряк, мабуть, – сказав мiстер Бантiнг. – Цiкавi вони хлопцi. «Вiдчалюй!» – напевне, морський термiн, що означае наказ вийти з кiмнати.

– Може, й так, – згодився Кас. – Я сьогоднi вкрай знервований. Коли дверi ото вiдчинялись, я мало не пiдскочив.

Мiстер Бантiнг посмiхнувся, нiби сам не пiдскочив iз несподiванки.

– А тут iще, – зiтхнув вiн, – цi книги!

– Одну хвилинку, – мовив Кас, устаючи i зачиняючи дверi на ключ.

У цей час почулося, як хтось засопiв.

– Безперечно одне, – зауважив Бантiнг, присуваючи свiй стiлець до Каса, – що останнiми днями в Айпiнзi сталися дивнi речi… дуже дивнi. Я, звичайно, не можу повiрити в цю безглузду iсторiю про невидиму людину…

– Вона таки неймовiрна, – сказав Кас. – Але факт, що я бачив у рукавi…

– Та чи бачили ж ви? Чи впевненi в цьому?.. Може, тут, наприклад, дзеркало… Галюцинацiю викликати досить легко.

– Я не хочу знову товкти те саме, – вiдповiв Кас. – Ми вже розiбралися в цьому, Бантiнгу. Ось цi книги… А ось i мiсце, що, як менi здалося, написано по-грецькому. Лiтери справдi грецькi.

Вiн показав на середину сторiнки. Мiстер Бантiнг злегка почервонiв i наблизив до книги свое обличчя – очевидно, щось було негаразд з його окулярами.