Невидима людина

Поки все оте вiдбувалось у вiтальнi й мiстер Гакстер стежив за мiстером Марвелом, що палив люльку бiля ворiт, ярдiв за дванадцять далi мiстер Гол i Теддi Генфрi з превеликим подивом розмовляли на едину тодi в Айпiнзi тему.

Раптом у дверi вiтальнi щось сильно стукнуло, розлiгся голосний крик, а потiм… усе стихло.

– Е-гей! – гукнув Теддi Генфрi.

– Е-гей! – вiдгукнулося з пивницi.

Мiстер Гол усвiдомлював речi повiльно, але певно.

– Щось там негаразд, – сказав вiн i вiдiйшов од прилавка до дверей вiтальнi.

З виразом напруженоi уваги на обличчях, iз задумою в очах вони з Теддi Генфрi пiдiйшли до дверей вiтальнi.

– Щось сталося, – сказав Гол, а Генфрi пiдтакнув головою.

На них вiйнуло неприемним запахом хiмiкалiй, i з кiмнати почулися притишенi звуки швидкоi розмови.

– Чи все там у вас гаразд? – постукавши у дверi, спитав Гол.

Приглушена розмова враз увiрвалася, на мить настала тиша, а тодi знову заговорили пошепки, i хтось скрикнув: «Ну, нi, не треба!» Потiм раптом почулася метушня, стук перекинутого стiльця i шум короткоi боротьби.

– Що там за дiдько? – пiвголосом вигукнув Генфрi.

– Чи все у вас гаразд? – повторив мiстер Гол.

Вiкарiй озвався якимось дивним уривчастим голосом:

– Цiлком. Прошу… не перешкоджати.

– Дивно! – зауважив мiстер Генфрi.

– Дивно! – згодився мiстер Гол.

– Каже «не перешкоджати», – сказав Генфрi.

– Я не чув, – сказав Гол.

– І хтось сопiв, – додав Генфрi.

Вони стояли, прислухаючись.

– Я не можу, – заявив мiстер Бантiнг, пiдвищуючи голос. – Кажу вам, сер, я не хочу!

– Що таке? – спитав Генфрi.

– Каже, що не хоче, – пояснив Гол. – Але то ж вiн не до нас говорить, правда?

– Це насильство, – сказав у вiтальнi мiстер Бантiнг.

– Насильство, – повторив Генфрi. – Я виразно чув.

– А хто це говорить тепер? – спитав мiстер Генфрi.

– Мiстер Кас, здаеться, – вiдповiв Гол.

Тиша. Долинали якiсь неяснi звуки.

– Здаеться, стягають зi столу скатертину, – сказав Гол.

За прилавком з’явилася мiсiс Гол. Чоловiк знаком попросив ii не галасувати й пiдiйти до них, але мiсiс Гол була жiнка завзята. Вона розкричалася:

– Чого ти стовбичиш там i прислухаешся, Голе? Чи тобi роботи нема, та ще й у свято?

Мiстер Гол пробував усе iй пояснити мiмiкою та жестами, але уперта жiнка ще бiльш розходилася.