Невидима людина

Тодi приголомшенi Гол i Генфрi навшпиньки вiдступили до неi i, розмахуючи руками, взялися пояснювати iй, у чому рiч.

Спершу мiсiс Гол зовсiм вiдмовилась вбачати щось незвичайне в тому, що почула, а потiм звелiла Головi мовчати, поки розповiдатиме Генфрi. Вона схильна була вважати все це за дрiбницю, – може, там просто пересували меблi.

– Я чув, як вiн казав «насильство», – запевняв Гол.

– І я чув те саме, мiсiс Гол, – ствердив Генфрi.

– А може… – почала мiсiс Гол.

– Ш-ш! – прошипiв мiстер Теддi Генфрi.

 – Чи це не вiкно вiдчиняють?

– Яке вiкно? – не зрозумiла мiсiс Гол.

– Вiкно у вiтальнi, – пояснив Генфрi.

Всi пильно дослухалися. Мiсiс Гол, не бачачи нiчого, дивилась просто себе на свiтлий отвiр дверей заiзду, на бiлу залюднену дорогу i на фасад Гакстеровоi крамницi, залитий червоним сонцем. Раптом у Гакстера вiдчинились дверi, i сам вiн вискочив на вулицю, жестикулюючи i вирячивши вiд подиву очi.

– Гей! – зарепетував Гакстер.

 – Держи злодiя! – Вiн перебiг вулицю i зник за ворiтьми двору.

Водночас iз вiтальнi почувся гамiр i стукiт вiкна, що хтось зачиняв.

Гол, Генфрi й всi, хто був у буфетi, висипали стрiмголов на вулицю. Вони побачили, як хтось метнувся за рiг, у напрямi поля, а мiстер Гакстер виконав у повiтрi складний стрибок i впав долi. Люди на вулицi здивовано зупинялися, а дехто й собi кинувся бiгти.

Мiстер Гакстер лежав нерухомо, Генфрi нахилився глянути, що з ним сталося, а Гол i двое робiтникiв з буфету, вигукуючи щось нерозбiрливе, пiдбiгли до рогу й побачили, як мiстер Марвел зникав за церковним парканом.

Дiйшовши хибного висновку, що це й е невидима людина, яка раптом стала видимою, вони помчали слiдом за Марвелом. Але не пробiг Гол i двадцяти ярдiв, як голосно скрикнув вiд подиву i полетiв сторчака, зачепившись за одного з робiтникiв i потягши його за собою на землю. Його штовхнуло так, як штовхають пiд час гри у футбол. Другий робiтник, обернувшись, подумав, що Гол просто спiткнувся, i побiг далi, але враз спiткнувся так само, як i Гол. Перший робiтник, що силкувався встати, дiстав такого стусана в бiк, який звалив би й вола.

Коли вiн падав, з лугу, де вiдбувалося нове гуляння, показався цiлий натовп. Попереду йшов власник тиру, огрядний чоловiк у синiй фуфайцi. Вiн дуже здивувався, побачивши трьох людей, якi в незвичайних позах борсалися на безлюдному шляху.