Невидима людина

– Кажу ж вам, сер, я – непiдходяща для цього людина. Я дуже поважаю вас, але воно так i е.

– Якщо ти не замовкнеш, я знову почну викручувати тобi руку, – сказав Невидимець. – Менi треба помiркувати, не заважай.

Незабаром мiж деревами блиснули двi жовтi плями, i в сутiнках замаячiла квадратна дзвiниця сiльськоi церкви.

– Я триматиму руку в тебе на плечi, поки ми будемо йти цим селом, – сказав Голос. – Іди прямо й не пробуй робити дурниць. Бо буде гiрше.

– Я знаю, – зiтхнув мiстер Марвел. – Все це я добре знаю.

Жалюгiдна постать у старомодному цилiндрi пройшла зi своею ношею по сiльськiй вулицi повз освiтленi вiкна i зникла у вечiрнiх сутiнках.

XIV. У ПОРТ-СТОУ

Наступного дня о десятiй ранку мiстер Марвел, непоголений, брудний i запорошений, сидiв на лавi бiля дверей маленького заiзду в передмiстi Порт-Стоу. Руки вiн засунув у кишенi, вигляд мав дуже стомлений, збентежений i розгублений i часто надимав щоки. Поруч лежали книжки, перев’язанi вже мотузком. Клунок було залишено в сосняку за Брембльгерстом, згiдно з новими планами Невидимця.

Просидiв вiн так чи не цiлу годину, коли з заiзду вийшов лiтнiй матрос з газетою в руках i сiв бiля нього.

– Гарний день, – сказав матрос.

Мiстер Марвел озирнувся навкруги мало не з жахом.

– Дуже, – пiдтвердив вiн.

– Погода саме на цю пору року, – провадив матрос незаперечним тоном.

– Цiлком, – погодився мiстер Марвел.

Матрос видобув зубочистку i, перепросивши сусiду, кiлька хвилин орудував нею. Його очi тим часом роздивлялись запорошену постать мiстера Марвела та книжки, що лежали поряд. Пiдходячи до мiстера Марвела, матрос почув, як у кишенi в того забряжчали немовби грошi, i був вражений контрастом мiж зовнiшнiстю мiстера Марвела i його можливою грошовитiстю. Отож матросовi думки перекинулись до теми, яка цупко полонила його уяву.

– Книжки? – зненацька запитав вiн, закiнчивши орудувати зубочисткою.

Мiстер Марвел здригнувся i глянув на книги.

– Еге ж, – сказав вiн. – Еге ж – книжки.

– У книжках натрапляеш iнодi на незвичайнi речi, – сказав матрос.

– Звiсне дiло, – вiдповiв мiстер Марвел.

– Але бувають незвичайнi речi не тiльки в книжках, – сказав матрос.

– Ваша правда, – сказав мiстер Марвел. Вiн зиркнув на свого спiвбесiдника, а тодi озирнувся.