Записки патера Брауна = Father Brown’s Memories

Пророкуе не якусь удачу в справах, а вiдкривае глибокi духовнi iстини про нас самих, про нашу справжню сутнiсть.

– Саме так, – сказав патер Браун. – Якщо це шарлатанство, я нiчого проти не маю. Хiба мало дурисвiтства на таких базарах, так нiхто i не сприймае його всерйоз! Але якщо справа дiйшла до духовних iстин, то вважаю, що це – бiсiвська брехня, вiд якоi треба триматися подалi.

– Вашi слова – парадоксальнi, – з посмiшкою зауважив Гардкасл.

– Нiяк не збагну, що таке парадокс, – задумливо сказав священик.

 – Менi здаеться, вiн дуже простий. Якщо хтось прикинеться шпигуном i стане брехати супротивнику, шкоди не буде. Але якщо людина справдi працюе на ворога…

– Ви гадаете… – почав Гардкасл.

– Атож, – пiдтвердив священик. – Я гадаю, що ваш провидець пов’язаний iз Ворогом роду людського.

Томмi Гантер захихотiв вiд задоволення.

– Що ж, – сказав вiн, – якщо так, тодi цей темношкiрий гультяй – просто святий!

– Мiй кузен – невиправний, – зiтхнула ледi Маунтiгл. – Вiн i сюди приiхав, щоб викривати Вчителя.

Воiстину, вiн би став викривати навiть Будду i Мойсея.

– Нi, люба сестричко, – посмiхнувся Томмi. – Я приiхав, аби тобi допомогти. Коли цi мавпи тут, я за тебе неспокiйний.

– Ну ось знову! – обурилася ледi. – Пам’ятаю, в Індii спочатку всi ми недолюблювали темношкiрих. Але коли я переконалася в iхнiх вражаючих духовних силах…

– У нас з вами рiзнi погляди, – зронив священик. – Ви прощаете темну шкiру, тому що хтось досяг вищоi мудростi. Я ж вибачаю вищу мудрiсть, тому що хтось е iншого кольору, нiж я.

Щиро кажучи, мене не дуже хвилюють духовнi сили, бо моя справа – духовнi слабкостi. Але я нiяк не збагну, чим поганий чоловiк, якщо вiн того прекрасного кольору, що й бронза, або кава, або темне пиво, або пiвнiчний струмок, що пробиваеться крiзь торф. По сутi, i прiзвище мое означае цей самий колiр, тому я трохи до нього упереджений…

– Ах, он воно що! – переможно вигукнула ледi Маунтiгл. – Я так i знала, що ви жартуете.

– Гм… – промимрив Томмi Гантер.

 – Коли балакають серйозно, то це – хлоп’ячий скепсис. Скоро вiн почне ворожити?

– Будь-якоi митi, – хвилювалася молодиця. – І це не ворожба, а хiромантiя. Але для тебе все однаково…

– Менi здаеться, е i третiй шлях, – сказав, усмiхаючись, Гардкасл. – Багато що можна пояснити природним чином. Ви пiдете до нього? Зiзнаюся, я дуже заiнтригований.

– Не терплю нiсенiтниць! – сердито зауважив скептик, i його кругле обличчя почервонiло вiд злостi.