Подорожі Лікаря Дуліттлa. Підготовка

Подорожi Лiкаря Дулiттлa. Пiдготовка

Г’ю Лофтiнг

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

У маленького хлопчика Томмi Стаббiнса на руках помирае поранена iм бiлка. Вiн знае, що допомогти iй може тiльки Лiкар Дулiттл, який рятуе всiх тварин, ба бiльше – вiн розмовляе з ними iхньою мовою. Томмi йде до Лiкаря по допомогу i згодом розумiе, що i сам може допомагати тваринам, а Лiкарю потрiбен помiчник… Разом iз Лiкарем та його друзями Томмi вирушае на кораблi у далеку подорож, щоб знайти на Мавпопавучому островi зниклого iндiанця Довгу Стрiлу… У книжцi «Подорожi Лiкаря Дулiттла.

Пiдготовка» розповiдаеться про початок цiеi неймовiрной пригоди. 2020 року у видавництвi «Фолiо» вийшла друком перша частина пригод незвичайного Лiкаря – «Історiя Лiкаря Дулiттла». Украiнською цi книжки друкуються вперше.

Хью Джон Лофтинг

Подорожi Лiкаря Дулiттлa. Пiдготовка

© Ю. В. Лисенко, переклад украiнською, 2020

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

* * *

Колiновi й Елiзабет

Пролог

Усе, що я досi написав про Лiкаря Дулiттла, менi розповiли набагато пiзнiше пiсля того, як це сталося, тi, хто мав щастя його знати.

Насправдi багато з цих подiй вiдбулися ще до мого народження. Але тепер я маю намiр викласти на паперi ту частину життя цього великого чоловiка, яку я бачив на власнi очi i в якiй i сам брав участь.

Багато рокiв тому Лiкар дав менi дозвiл зробити це. Але ми обидва тодi були настiльки зайнятi, подорожуючи навколо свiту, переживаючи пригоди й заповнюючи щоденники спостереженнями за природою, що, здавалося, я нiколи не знайду часу, аби сiсти за стiл i написати про нашi звершення.

Тепер, звiсно, коли я вже доволi немолода людина, моя пам’ять уже бiльше не така гарна. Та щоразу, коли виникають у мене сумнiви, з’являються вагання чи задума, я завжди звертаюся iз запитаннями до Полiнезii, нашоi папуги.

Ця чудова птиця (iй тепер майже двiстi п’ятдесят рокiв) сидить на краю мого столу i зазвичай мугикае сама собi матроськi пiснi, тимчасом як я пишу книжку.

А всi, хто коли-небудь iз нею зустрiчався, знають, що у Полiнезii найкраща пам’ять на всьому свiтi. І коли йдеться про якусь подiю, в якiй я не зовсiм певен, вона завжди може спрямувати мене в правильному напрямку й розповiсти достеменно, як саме все вiдбувалося, хто там був i решту подробиць.

Насправдi я iнколи буваю майже готовий визнати, що цю книжку написала Полiнезiя, а не я.