Право на вбивство

Попри це слiдчий поволi вибудовував хiд дiй. Спершу вiн мав намiр вiдвiдати помешкання вбитого. «Щоправда, якщо там i справдi нiхто не живе, доведеться чекати завтрашнього офiцiйного обшуку».

– Ваша пiца, – молода офiцiантка поставила перед Єгором замовлення.

Слiдчий вiдсахнувся. Вiн настiльки занурився в розмiрковування, що начисто забув не тiльки про свiй голод, а i де вiн. Полiцейський вийняв з лiвого вуха навушник i подякував. Вiдтак мовчки спостерiгав, як дiвчина (скорiше за все ще студентка) поставила поряд з пiцою замовлений томатний сiк, серветки та прибори.

Запаморочливий аромат гарячоi пiци з сиром швидко роздражнив i примусив шлунок бурчати.

– Ви з полiцii, правильно? – несподiвано поцiкавилася офiцiантка й усмiхнулася.

«Завзята дiвка», – скривився Єгор.

На правiй нiздрi в неi виблискувала крихiтна сережка, а на лiвiй руцi Єгор помiтив старий шрам.

– А що? – обережно поцiкавився.

– Та нi, нiчого, – стенула плечима дiвчина. – Просто не раз бачила, як ви прямуете до мiськвiддiлу.

Вас насправдi дуже легко запам’ятати.

– Гм… То он воно що, ви мене там бачили. І легко запам’ятали, – Єгор вiдчув, як його дратування зростае: тепер ще й про його особливу зовнiшнiсть нагадали. – Ну, якщо бачили й самi все зрозумiли, навiщо уточнювати? – уiдливо поцiкавився.

У молодших класах його постiйно дражнили через насичений мiдний колiр волосся, вiй та велику кiлькiсть веснянок. А ще, через надто блiду шкiру. Тож навiть тепер його пересмикувало вiд будь-яких зауважень стосовно зовнiшностi.

«Єгоре, заспокойся. Вона не винна у твоiх проблемах».

– Вибачте, я просто так запитала, для розмови, – дiвча знiтилося. – Щось ще бажаете замовити?

Єгор заперечно похитав головою.

– На сьогоднi менi вистачить з головою, – дратуючись, вiдповiв Єгор i вдруге поспiль пошкодував про сказане. «Єгоре, вона просто хотiла познайомитися. Ти ж це бачив».

Офiцiантка зашарiлася й, уникаючи погляду в очi, швидко пiшла.

«Ну, принаймнi вона вiд мене вiдчепилася», – вирiшив, проводячи поглядом.

І тiльки коли дiвчина опинилася достатньо далеко, згадав про намiр замовити американо.

– А хай тобi! – не втримався вiд коментаря вголос.

Двое дiвчат за сусiднiм столиком (перед ними лише двi склянки з лате) повернули голови й витрiщилися на нього. І кожна подивилася оцiнювальним поглядом. Вiдтак в однiеi з них оцiнювання змiнилося зацiкавленiстю. Брюнетка усмiхнулася, показуючи своi рiвнi бiлi зуби.