Постріл в Опері

 – А потiм я вийшла надвiр, а там… Кожна десята пiдходила до мене. Як тепер вулицею ходити?

– Ось так само, мабуть, вiдчувае себе Алла Пугачова! – висловилася спiвачка. – Чьо ж я, дурепа, вдома сиджу? Знову ж таки час мою вдяганку з клубу забрати…

– Добре ще, до iнституту мене Катя на машинi пiдвезла, – сказала Маша. – А назад… Я й гадки не мала, що в Киевi так багато вiдьом!

– Ти бачила, скiльки iх на купальському шабашi було – тисячi тисяч, – вiдповiла Катя. – Я теж помiтила, що менi кiлька разiв уклонилися.

Даша пiдхопилася з дивана.

Руда кицька мiшком упала з ii загривка i, невдоволено крякнувши, скосилася на занадто iмпульсивну хазяйку.

– Пiду прогуляюся! Землепотрясно! Ми, отож, натуральнi зiрки!

– Стривай! – спинила ii Катерина. – Ти кажеш, не всi вiдьми визнають нашу владу? – звернулася вона до Машi.

– Так Вася сказала, – пояснила та. – Й спитала дозволу завiтати сьогоднi до нас. І я iй його дала.

– Не всi визнають нашу владу. – Катерина Дображанська гмикнула, i ii рука знову опинилася на книзi Киевиць – книзi Влади! – Що ж, я хочу на них подивитися…

– Ну так прокинься, курво!

Катя мимоволi здригнулася.

Трое, наче на команду, повернулися до розчинених балконних дверей.

На позбавленому належних подiбнiй спорудi поручнiв бетонному чотирикутнику Вежi стояла дивна iстота з чорною мiтлою в руках.

Чорний кiт Бегемот глухо нявкнув i кинувся пiд ноги тiй, що прийшла.

Увiйти до Вежi Киевиць могла лише Киевиця!

Істота ненависно посмiхнулася й зробила крок до кiмнати.

– Я не бажаю вам здоров’я! – вимовила вона, з насолодою промовляючи кожну букву.

І Маша зрозумiла: ця незвична фраза – не що iнше, як вивернуте навиворiт «Здрастуйте!».

– Хто ти така? – суворо спитала Катя.

– Як ти сюди потрапила? – вихопилося в Чуб.

Чужинка по черзi обвела iх усiх поглядом, нацiлюючись на кожну так, наче розмiрковувала, як би зручнiше iх ударити.

Вона була страшенно юною (якщо не сказати iще маленькою), такою, що навiть двадцятидворiчна Маша могла б дивитися на неi з висоти життевого досвiду.

П’ятнадцять-шiстнадцять.

Худа мов трiска. Чорноволоса. Гостроока. Рiзка. Здавалося, вона складалася iз самих гострих кутiв. Гострi стегна, затягнутi в чорнi брюки.