Постріл в Опері

Одна з них була забита товстими «цеглинами» пачок iз грiшми – «цегляна кладка» була нерiвною: хтось поспiхом схопив кiлька штук.

– Вона вкрала в нас грошi. – Катя взяла до рук важку й довгу «цеглину». – Але вони старовиннi. – З верхньоi купюри на Катерину Михайлiвну дивилася одутла Катерина ІІ. – Навiщо вони iй потрiбнi?

– А тут якась математика дика. – Даша гортала зошит, що його пiдняла з пiдлоги. – Цифри. Формули. Повна хрiнь.

– Нi! – голосно сказала Маша. – Вона в нас щось украла! Щось дуже важливе!

– З чого ти взяла? – Даша Чуб опустила зошит.

– Чому ти так вважаеш? – Катя забула про тезку-iмператрицю.

– Погляньте! – драматичним жестом Маша вказала iм на коминкову полицю.

– О Боже! – трагiчно зойкнула Даша. – Знову! Тiльки не це!

Роздiл другий, у якому оголошують вiйну

Брикси – давнiй обряд виконання чоловiком будь-яких забаганок i побажань дружини в день Петрiвок… цього дня киiвськi вiдьми вирушали на шабаш, а «простим смертним киянкам дозволялося трохи вiдвести душу на своiх чоловiках i показитися».

Журналiст С. Ярон стверджував, що бачив брикси в Киевi ще 1880 року. «Процесiя складалася з того, – писав вiн, – що молодуха сидiла на санях, якi тягнув ii чоловiк, спонукуваний довгою гiлкою лiщини. Вирушали зазвичай до корчми, але молодуха вимагала горiлку для себе й наказувала випити ii в тому мiсцi, де вона за бажае».

    Анатолiй Макаров. «Мала енциклопедiя киiвськоi старовини»

– Це неабияка честь для мене, Яснi Киевицi!

Василиса Андрiiвна з цiкавiстю нишпорила очима по круглiй кiмнатi Вежi, й захват посвяченоi, що оселився на ii обличчi, свiдчив яскравiше за слова: вона допущена сюди вперше.

– Запрошення до Вежi Киевиць – мрiя кожноi киiвськоi вiдьми, – зiзналася вона, приймаючи пропозицiю присiсти на диван. – Навiть Хазяiн бував тут не часто.

Але ii дифiрамби не стали бальзамом навiть для погордливоi Катi.

– Однак ця шмаркачка зайшла до нас, як дiти заходять до школи! – сказала та. – Як вона примудрилася сюди зайти? Я розумiю, вона – дочка Килини й знае пароль.

– Та не було в неi нiякого ключа! – втрутилася Землепотрясна Даша. – Вона завалила через балкон.

– Наче до себе додому! – розлютилася Катя.

– Рiч у тiм, – пролунав розмiрений голос Беладонни, – що це ii дiм. – Котяча бiлявка виринула зi схованки-комори й скочила на спинку дивана. – Акнiр народилася тут, – пояснила вона. – В прямому розумiннi слова. Килина народила ii у Вежi Киевиць.