Постріл в Опері

Якщо у вашому роду е святi, чудотворцi й угодники, це, безумовно, вирiшуе всi нашi проблеми!

– Машо, ти не знаеш, до чого це, коли свербить лiва сiдниця?

Даша Чуб зiгнулася на надувному матрацi й почухала згадане мiсце.

– Долоня – на грошi, нiс – на випивку, груди – на секс, брови – будуть гостi. Лiкоть – спати на новому мiсцi. А сiдницi?

Пляжний матрац лежав на верхньому майданчику сходiв музею iсторii Украiни.

Музей, у свою чергу, мiстився на Старокиiвськiй горi – тiй самiй, де тисячу п’ятсот рокiв тому заснували Град трое братiв – Хорив, Щек i Кий, що дав свое iм’я Киеву.

Тiй самiй, де тисячу рокiв тому стояло Мiсто князя Володимира та його княжий терем, де гуляли три легендарних богатирi: Ілля, Добриня й Альоша.

Тiй самiй, де щоночi мали чатувати Трое, якi прийшли до Киева втрете, – Катя, Маша й Даша.

Бо книга Киевиць промовляла:

Нехай буде сила з тобою, коли нинi, як i будь-якоi iншоi ночi, стоячи на горi, що породила Мiсто, ти, побачивши червоний вогонь, полетиш туди, щоб спинити те, що може порушити Істину.

Ось тiльки стояти на горi, закинувши голову й роздивляючись небо над нею, сподiваючись побачити там «червоний вогонь», понад п’ятнадцять хвилин було неймовiрно тяжко. Шия терпла й нила.

І вчора Дашу осяяло: матрац!

– Так ти не знаеш, до чого це, коли свербить лiва сiдниця? Добре б, якби свербiла на щось корисне, – проканючила Чуб.

Їi рука залишила сiдницi в спокоi й зупинилася на мiтлi, яка вiрно лежала поряд, iз двома велосипедними сiдлами, прикрученими до древка.

Це означало готовнiсть № 1.

Мiтла була улюбленицею Дашi, вже не раз за iхне недовге спiльне життя виручала хазяйку з найбожевiльнiших халеп.

Але на небi нiчого не горiло.

– Ну чьо там? – спитала спiвачка у Машi.

– Нi-чьо.

– Чьо, зовсiм нi-чьо? Й у мене зовсiм… – Даша невдоволено засовалася.

Сидячи на сходах, тримаючи в лiвiй руцi кишеньковий лiхтарик, Маша вивчала великий бухгалтерський зошит у м’якiй обкладинцi, знайдений у схованцi, що вiдкрилася iм.

Його аркушi було списано iдеально рiвним почерком – знайомим, що нiби хизувався на всiх банках, пакетах, коробках у iхнiх шафах, – почерком акуратистки Килини.

Даша, яка вiдшукала у великiй бiблiотецi Вежi книгу «Таемницi Зодiаку», стверджувала: Килина була народжена пiд знаком Дiви:

«Лише Дiви, а ще Терези… Це я, Машо, маю на увазi тебе. Тiльки ви двое – такi фанатичнi системники.