Постріл в Опері

– Якого пiвня менi ловити? – не зрозумiв Мир.

– Вiзника, – пояснила Маша, – так iх називали в Киевi – Пiвнями.

– Вони що, усi були пiдорами?

– Не смiй ображати мiй Киiв! – спалахнула очима вона.

Мiй час. Мiй Кiевь, Kieff, Kiew, Kiev… Мое МІСТО!

Мир зрозумiв ii.

– Пробач, – сказав вiн тихо. – Куди iдемо? – дiловито.

– До Царського саду. Я прочитала закляття: побачити те, що нам належить дiзнатися. Анекдот.

– Там буде щось смiшне?

– Анекдот, – поспiхом повiдомила його Ковальова, – тiльки в наш час означае щось смiшне.

А ранiше це слово означало цiкаву iсторiю. Отже, скорiш за все, ми побачимо, як Анна знайшла свою Лiру. Якщо вона, звiсно, ii знайшла. Нумо, лови! На санях ми домчимо швидше i перехопимо iх!

Стовпи й фасади будинкiв прикрашали святковi гiрлянди. За традицiею велетенська мiська ялинка стояла бiля будiвлi Думи на Хрещатицькiй у минулому, нинi Думськiй, у майбутньому – майданi Незалежностi.

Тiльки зараз ця ялинка була не новорiчною, а рiздвяною.

Ялинку ставили на Рiздво – 24-го, на Святвечiр, Надвечiр'я Христове.

І, кутаючись у килим, що пах кiнським потом i тютюном, iз саней Пiвня, Маша пристрасно вдивлялася в цей – новий – Хрещатик.

– Схоже на село, – прошепотiв Мир.

– Неправда. Навпаки.

Як на Машу, з останньоi iхньоi зустрiчi 1884 року Хрещатик пiдрiс, перетворившись з незграбного хлопчини на успiшного молодика, – вимахав у три поверхи, навчився манер: новi вiтрини, кав'ярнi, фотоателье, каналiзацiя та електрика.

Посеред проiжджоi частини вишикувалися в ряд чотирнадцять дугових лiхтарiв.

Мiсце, яке менш нiж сто рокiв тому було зовсiм пустельним, що його кияни називали «Козячим болотом» – глибока долина мiж Верхнiм Печерськом i Киiвським акрополем, який стояв на протилежнiй горi, – вже перетворювалося на «наш Невський проспект». На вулицю 150 крамниць, що вмiстилися на 1200 метрах, – чи не найменшiй у свiтi головнiй вулицi Мiста.

– А знаеш, – повернулася Маша до Мира, – у 1886 роцi якийсь полковник Фабрицiус запропонував розширити Хрещатик до Днiпра, знiсши гору Царського саду! Добре, що його не послухали.

Хрещатик, що пережив перший напад «будiвельноi лихоманки», впав у iншу – лихоманку торгову. Вся торгiвля з Подолу й Печерська переселилася сюди. Тут можна було купити все – вiд цвяхiв i шпильок до обручок вiд Маршака, технiчних новинок i концертних роялiв.