Постріл в Опері

Пiзнiше дочка Петра, яка не наслiдувала господарськоi жилки батька, наказала розбити на мiсцi економiчного – сад у французькому стилi. На верхньому майданчику першим архiтектором iмперii Бартоломео Растреллi був збудований царський палац. За генерал-губернатора Милорадовича там влаштовували бали й редути. Грали оркестри, у палатах подавали шампанське, у небi сяяв феерверк, i нiчнi гуляння тривали до ранку.

Потiм палацову частину парку огородили вiд жителiв мiста. І палац, що пустував в очiкуваннi найяснiших осiб, i парк, що належав до нього, стали схожi на чарiвне царство сплячоi красунi.

Середина Царського зробилася окремим – комерцiйним садом Шато-де-Флер.

З iншого боку солодкий шматочок саду вiдкусив ще один платний – Купецький – сад (за вхiд до нього питали аж 50 копiйок!)

А залишену в розпорядженнi киян занедбану безкоштовну дiлянку називали Царським садом лише за звичкою. Його нетрi були подiбними до лiсу, а терасу над Днiпром жителi мiста вважали проклятим мiсцем. Про неi ходили страшнi легенди.

«До Царського саду з його пишними клумбами…» – затремтiв рядок.

«Про що думав автор статтi?» – хмикнула Маша.

Узимку 1894–1895, яку родина Горенко провела в Киевi, тут, звiсно ж, не було нiяких клумб.

Не було iх i влiтку…

І саме 1894 року геолог Тутковський описував глибину безкоштовного саду словами, якими живопишуть звичайно Лисi Гори:

«Тераса ця мае дуже дикий i непривiтний вигляд; вона вся вкрита безформними буграми, мiж якими знайшли притулок багнистi болiтця, що нiколи не висихають…»

Причому похмурiсть сих садових легенд виявилася бiльш живучою, нiж царська й подальша радянська влада – як би не називали сад – Царським, Пролетарським, Першотравневим чи Марийським, – вiд вiку й до сьогоднi терасу iз «Зеленим театром» кияни вважають шостою, неофiцiйною Лисою Горою.

Але Мiша Булгаков любив цей сад!

І описував його iнакше.

І нинi, з нагоди Святок, у нижнiй, обжитiй, частинi Царського саду народу було багато.

Жвава, святкова – публiка, яка тут гуляла, здавалася списаною з рiздвяноi листiвки.

Маша накинула оком на вродливу даму – дама була така гарна, що здавалася ляльковою! Бiла шубка, бiла муфточка, прикрашена «торочкою» з помпончикiв. До ii хутряноi, вигнутоi пiвмiсяцем, шапочки було приколото букет штучних конвалiй.

«Досить витрiщатися.