Постріл в Опері

Герой у штанах з лампасами, якому так i не довелося показати свое геройство, сидiв на огорожi, – вiн i прийняв врятованих дiвчаток Горенко.

Мир феерично перемахнув через огорожу.

І його зустрiли аплодисментами.

– Мире, ти – герой! Справжнiй герой!

– Облиш. Їх усе одно врятували б. Ти читала в статтi: у Ахматовоi померла сестра Ія. А це – Рiка. Просто ти так злякалась, i я подумав: краще витягти iх, щоб ти не страждала.

– Мире, ти такий молодець! Ти не побоявся!

– Менi нема чого боятися, – сказав вiн.

– Я тебе нiколи не прожену!

– Обiцяеш?

Вiн запитав це так серйозно, що в Ковальовоi запекло пiд грудьми.

Його «обiцяеш?» було важким, наче скрижаль, на якiй видав своi першi закони Господь.

І Маша у захватi поквапилася прикусити язика.

– Обiцяеш? – наполегливо повторив Красавицький.

«Що сказати?» – занило з переляку.

Сказати «нi» пiсля «я тебе нiколи» було нелогiчно й пiдло.

Сказавши «так», вона дасть навiки обiцянку: жити з Миром – не в любовi, так у радостi й горi…

До смертi!

Але Ковальова не збиралася брати платонiчний шлюб на Царськiй площi зразка 1894 або -5 року.

– Чого ти мовчиш?

«Чому вiн кохае мене? Вiн мав мене розлюбити! Щось не так було з Дашиною Присухою…»

– Мире, – трохи похмуро промовила вона, вивчаючи носи темних ботикiв, – я обiцяю, що знайду спосiб тебе розпресувати.

– Тобто?

– Розворожити. Я знайду Вiдсуху.

– А якщо не знайдеш?

Із секунду Маша переминалася з ноги на ногу.

Потiм:

– Тодi я шукатиму ii до смертi. Я не покину тебе доти, поки не зможу тобi зарадити! Обiцяю, – вона страшно заприсяглася.

– Згода! – Вiн страшенно зрадiв. Закрутив головою. – Як тут все ж таки чудово. І повiтря таке нереальне. Як у селi! Логiчно, машин же нема. Навколо суцiльнi сади. Не можу повiрити, що я – в Киевi.

Киевиця кивнула.

За iхнiми спинами ховався сад квiтiв – Шато-де-Флер.

Лiворуч, на горi, жив своiм життям, оточений власним садом, Інститут шляхетних дiвчат.

Попереду Машин погляд, затьмарений неабиякою обiцянкою, тiшить (ще не закритий безглуздо-потворною музейною махиною iменi Ленiна) царствено-бiлий сад «Володимирська гiрка».