Постріл в Опері

В Киевi Анна була близькою тiльки зi своею кузиною Марiею Змунчиллою, з якою потiм побрався ii брат. А так була сама по собi, вiдособленою, гордовитою й вiдлюдькуватою. Як я до неi пiдiйду?

– Так, – погодився Мир, – до гiмназii тобi вже вступати запiзно.

– Та й iспиту я жодного не складу, навiть з росiйськоi мови та словесностi – я не вмiю писати з буквами ять. Я вже не кажу про нiмецьку, французьку, логiку, латинь, Слово Боже…

Мир мовчки взяв журнал з ii рук i став розглядати статтю.

– Бачу чудовий спосiб, – ткнув вiн пальцем.

– Який? – Машу заiнтригували слова Мира.

– Скажу, якщо поцiлуеш мене. Ну, Машо… Ну хоча б у щоку!

Маша машинально торкнулася долонею своеi щоки, i, мабуть, не вiдчувши в цьому дотику нiчого жахливого, неохоче погодилася:

– Гаразд. Кажи.

– Зачитую! «Я не любила дореволюцiйний Киiв. Мiсто вульгарних жiнок, – зiзналася Анна Ахматова. – Адже там було чимало багатiiв i цукрозаводчикiв. Вони тисячi кидали на останнi моди, вони та iхнi дружини… Моя семипудова кузина, очiкуючи на примiрку у вiдомого кравця Швейцера, цiлувала образок Миколая Угодника: „Зроби так, щоб добре сидiло"».

– Ну то й що? – спитала Маша, подумки вiдмовляючи Миру в поцiлунковi (навiть у нестрашну щоку!).

– Усе, що нам потрiбно! Швейцер – вiдомий кравець. Ми легко з'ясуемо адресу будинку, де було ателье. Якщо я тебе правильно зрозумiв, закляття само виведе нас на день i час, про який нам треба дiзнатися. А модистки, перукарi, косметички – мiсця, де жiнки найлегше сходяться мiж собою.

– Непогано, – з острахом погодилася Маша, трохи спантеличена пропозицiею Мира.

– А ти прочитала, – любовно проворкотiв Мирослав, – що Микола Гумiльов освiдчився Ахматовiй тут, у ресторанi «Європейського» готелю? Можливо, за цим столом!

«Просто пiдiйти i запитати…»

Просто сказати «пiдiйти i запитати»!

Це Даша могла запросто пiдiйти до першого-лiпшого, хто потрапив пiд руку, й заговорити з ним так, наче вiн – ii рiдна й улюблена тiтка.

Мир мiг – Мир, з його паралiзуючою вродою, мiг звабити будь-яку представницю протилежноi статi iще до того, як пiдiйде до неi i розтулить рота.

Але Мир, що не вiдмовлявся вiд знайомства з гiмназисткою Горенко, детально пояснив проблематичнiсть такого прожекту.

– Я зроблю, як ти накажеш. Але зрозумiй, початок XX – не початок XXI.