Постріл в Опері

Тут я можу познайомитися з будь-якою, сподобатися iй та протеревенити з нею годину… І це нормально – тут. А там моя спроба заговорити з незнайомою порядною дамою – вже зневага. А ii вiдповiдь – перший крок на панель! Там вихована сiмнадцятирiчна панночка, що прийшла з кузиною до модистки, й трьох слiв не скаже iз стороннiм чоловiком. Тим паче, якщо вiн iй сподобаеться – знiяковiе, зашарiеться i замовкне. А з моею пикою – просто втече. Вирiшить, що я лермонтовський Демон-спокусник, який з'явився перед нею, вигулькнувши чи то з пекла, чи то з кабака з поганою репутацiею.

Мир був переконливим.

Але в Машi були своi аргументи:

– Я боюся! Я можу пiти, пiдiйти, познайомитися. Але я вiд страху й двох слiв не складу докупи. Ти мене знаеш. Я не вмiю розмовляти з незнайомими, я i зi знайомими не завжди…

Бесiда вiдбувалася дорогою додому.

Позаяк там, де час мав значення, вiн все одно стояв, наче пеньок, а там, де вiн минав, його було немiряно, назад Маша й Мир пройшли пiшки Хрещатиком.

Постояли бiля мiськоi ялинки.

Зачекали, поки годинник на вежi Думи проб'е третю годину.

Якусь хвилину зацiкавлено вивчали вiтрину «ковбасних справ майстра», що влаштував рiздвяну виставку ковбас рiзноманiтних сортiв, i дружно хихотiли, побачивши там свинячу голову у вiнку з рожевих троянд i прикрашений фiалкою окiст.

Потiм, зiгнувшись, не менш як чверть години з виглядом справдешнiх знавцiв роздивлялися табличку на цоколi будинку:

10 червня 1865 року

– покликану нагадувати мешканцям мiста, до якоi позначки дiйшла вода цього дня.

– Слухай, а ходiмо в кiно?

Маша округлила очi – так сучасно це прозвучало.

– Мире, – засмiялася вона, – як ти складав iспити до того, як забрав моi шпори? Яке кiно? Його ще нема! Перший у свiтi кiносеанс братiв Люм'ер вiдбудеться в Парижi в груднi 1895 року!

– А зараз який?…

– Наразi сiчень 1895 або грудень 1894.

– А ось i нi, – уперся одногрупник. – Кiно вже е. Перший кiноапарат винайшов одесит! Механiк Тимченко. А його перший фiльм показали 1894, тобто вже. Але в нашiй державi винахiд тупо послали. А там, у Парижi, патент на кiно вiддали Люм'ерам.

– Серйозно? – здивувалася Маша. – Я й не знала.

Мира було реабiлiтовано!

– Проте, – примирливо посмiхнулася вона, – в кiно ми все одно не потрапимо. Ми не в Одесi.