Країна розбитих сердець

На небi круглий повнолиций мiсяць – наче посмiхаеться до них. Бавтеся, радiйте життю – воно таке коротке!!!

Зiрки над горами так низько, хоч дiставай руками.

Розпалили велике вогнище, яскраве та голосне. Весело трiскотiли на полум'i гiлки ялин та смерек, зiгрiвали очi та душу красивi вогнянi квiти на бiлому снiгу. Ввiмкнули програвач iз дисками виконавцiв iталiйськоi естради. Музика iхньоi молодостi заполонила серця, танцювали, спiвали, смiялися. І були знову молодi та щасливi, куди й подiлися тi десятки рокiв, якi вiддаляли iх вiд того давнього часу.

Казковий вечiр, прекраснi люди! Чудове життя! Танцювали всi разом – колом, майже гуцульськi коломийки. А пiд мелодiйну лiричну музику кожен кавалер обирав собi партнерку.

Коли Уляна танцювала з Іваном, вiн шепотiв iй на вухо слова вдячностi за ii працю, вiдданiсть колективу та йому. Сказав, що помiтив, як на неi дивиться Роман, який е достойним суперником i йому, i чоловiковi Уляни.

Потiм Уляна танцювала з Романом.

Пiд час танцю чула його переривчасте i схвильоване дихання, подумала, що вiн втомився, i запропонувала перепочити.

Вiн вiдповiв, що тодi не буде чути чудового запаху ii волосся, в якому змiшалося все: гарний шампунь i солодкi квiтковi парфуми, терпкий запах смерекового диму i свiжий запах морозу й вiтру.

Кружляли поволi, кожна пара у станi захоплення чудовою музикою на своiй лiричнiй хвилi.

Іван i Дарця – щаслива сiм'я, в якiй дружина була талановитим диригентом свого маленького родинного оркестру.

Вона була типова жiнка Овен – активна, енергiйна та динамiчна. Своiм життелюбством запалювала все навкруги. Пишалася своiм чоловiком, кохала його безмежно, а ревнувала – ще бiльше. Була щедрою i щирою в усьому. Скупiсть проявляла тiльки щодо свого Івана – вiн ii власнiсть, ii плоть i життя.

Чоловiк iз задоволенням був у неi в полонi, кохав i цiнував здiбностi й таланти дружини. Вони були гарною, органiчною парою.

І цього вечора для них не було нiкого поруч. Тiльки музика i iхне кохання – довге, мiцне i вiрне.

Поруч танцювали Уляна i Роман. У них не було вiдчуття, що познайомилися тiльки декiлька днiв тому, не було вiдстанi чужих людей.

Уляна iз здивуванням не йняла вiри. Це ж треба! Стiльки приiжджало гарних чоловiкiв з областi. Для всiх вона була порадницею при складаннi робочих актiв та iнших паперiв i прикрасою iхнього вечiрнього столу.