Якби все розпочати заново?

Якби все розпочати заново?

Людмила Когут

Захоплива розповiдь про кохання i хитросплетiння людських стосункiв упродовж довгих десятилiть, про чарiвнi витiвки веселоi фантазерки долi, часом щедроi на подарунки, а iнколи подiбноi на злющу даму, цiлком позбавлену доброти i почуття гумору. Разом з героями ви поринете в цiкаву подорож у минуле зi щасливим поверненням у сьогодення, замислюючись… А якби все довелося розпочати заново…

Людмила Когут

Якби все розпочати заново?

Частина 1

Павутина подiй

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я ii зустрiти не зумiв.

Вона до мене випливла з туману

Моiх юнацьких несмiливих снiв.

Вона прийшла, заквiтчана i мила,

І руки лагiдно до мене простягла,

І так чарiвно кликала й манила,

Такою нiжною i доброю була.

І я не чув, як жайвiр в небi тане,

Кого остерiгае з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана,

Ну як менi за нею не пiти?

    Василь Симоненко

Актова зала поволi заповнювалася. З неймовiрною швидкiстю з тихого барвистого людського квiтника ставала схожою на дзижчащий вулик, в якому з дикими криками вiд захоплення кидались одна до одноi святково вдягненi дiвчата, дiвицi, жiночки.

Хлопцi ж, парубки та чоловiки зустрiчали своiх знайомих бiльш стримано, поважно потискуючи один одному руки та дружньо поплескуючи по плечах. За короткий час у примiщеннi утворився некерований безлад зi смiхом, вересками, зойками i гучними гупаннями сидiннями крiсел…

У школi була довгоочiкувана зустрiч однокласникiв.

І цим пояснювалось усе. Нарештi всi зручно розсiлись i поволi затихли. На сцену вийшов директор школи.

Це був iмпозантний i гарний чоловiк, на якого iз захопленням дивилося все жiноцтво, присутне в залi, починаючи з його вiдданоi заступницi i правоi руки Євгенii Михайлiвни Кисiль, усiх решта вчительок, сьогоднiшнiх старшокласниць, колишнiх випускниць i закiнчуючи невибагливими прибиральницями, якi скромно вмостилися в останньому ряду шкiльноi актовоi зали, сидiли тихенько, як сiрi мишки в коморi, та iз задоволенням i неприхованим зацiкавленням споглядали святкове дiйство, на яке вони прийшли з власноi волi, а не з примусу.

…У навчальному закладi панувала атмосфера дружньоi спiвпрацi та активного колективного життя, що в подiбних освiтянських установах траплялося не так часто. Безперечно, у цьому була заслуга мудрого керiвництва Вiталiя Андрiйовича Кондратюка, якого позаочi всi нiжно називали «Наш Вiтьок» або «Кiндрат».