Країна розбитих сердець

Схвильована i спантеличена подумала: «Добре, що одяг поскладала ще вчора». Знервована зiбрала весь дрiб'язок i косметику та кинула гамузом у валiзу, не дивилась, чи висиплеться ii пудра на одяг, чи добре закрита пляшечка з парфумами – iй було не до педантичностi та акуратностi, запхала в бокову кишеню робочi папери. Зовсiм зiм'яла написану сьогоднi довiдку. Їй уже все було немиле – i та довiдка, i робота, i сiм'я – iй помутнiло в головi вiд горя, i вона не знала, як реагувати на цю дику i несподiвано жорстоку дiйснiсть.

Одягнула дублянку та вискочила з будинку. Хоча точнiше було б сказати – проповзла тiнню – вийшла так тихо, нiби боялася когось розбудити. Ключi вiд хати залишила на столi. Повела себе нечемно, навiть не подякувала господинi за гостиннiсть, але зараз iй було не до етикету. Уляна не знала, що з нею коiться – ii морозило, i вона не могла впоратися з тим нервовим ознобом, який пробивав ii наскрiзь. Тремтячи вона не йшла до зупинки автобуса, а так швидко бiгла, нiби щось вкрала, i за нею гналося десятеро величезних псiв. Була збентежена, здивована i морально розчавлена.

Коли автобус рушив з мiсця, Уляна полегшено зiтхнула, хоча ii нiхто не наздоганяв, i, загалом, в цьому автобусi та в цiлому мiстi нiкому до неi не було жодного дiла. Всi пасажири були заклопотанi своiми справами.

Тепер, в автобусi, спостерiгаючи за снiжинками, якi пролiтали за вiкном, вона мала час проаналiзувати все те, що з нею трапилось. Цiеi хвилини здавалось, що в неi обiрвано всi зв'язки з життям.

Їй хотiлося заплющити очi i померти – так мучилась ii закохана душа вiд усвiдомлення того, що вiн ii зрадив.

Вона не могла зрозумiти, як вiн опинився в домi в такоi молодоi, як для нього, жiнки. Подумки обзивала його рiзними словами, але iй вiд того не ставало легше. Вона знала, що життя е швидкоплинним та динамiчним. Морально завжди слiд бути готовим до будь-яких змiн у ньому, тодi ця змiна не ранить тебе так боляче i може навiть стати твоiм спiльником. І в той же час змiна стане твоiм запеклим ворогом, коли застане тебе зненацька.

Що з нею i сталося сьогоднi!!!

За три роки бурхливого роману Уляну жодного разу не осiнила думка, що все може закiнчитися так само раптово, як i почалось. Вона нiколи не обмiрковувала ситуацiю розставання, зради чи ще чогось, що могло привести до iхнього розриву. Вона просто не уявляла свого життя без нього, але зараз вона виявилася покинутою, зрадженою й абсолютно непiдготовленою до таких радикальних змiн в ii життi.