Якби все розпочати заново?

А тут для шкiльного жiноцтва, як щедрий дарунок долi, на горизонтi раптово з’явився вродливий молодий чоловiк. Розумний, веселий i енергiйний. І зовсiм не випадково темна i терниста дорога шкiльних коридорiв без манiвцiв привела прибульця до найбiльшого свiтлого кабiнету. Година його олiмпу пробила досить швидко. Без великих зусиль «Вiтьок» з тiсноi та галасливоi вчительськоi пересiв у зручне директорське крiсло на змiну старiй шефовiй, що йшла на заслужений вiдпочинок, вiдчуваючи у спину потужний виштовхувальний подих активного новачка.

Вiн дуже вдало i вчасно вписався в колектив. Школа була нова, склад учителiв – молодiжний, здебiльшого жiночий. «Вiтьок» доповнив його своiми вчительськими кадрами i розбавив мiцним чоловiчим духом.

Уже на початку навчального року порiг школи переступили новий iсторик, фiзик, военрук, учителi працi, креслення, фiзкультури i вседисущий та пролазливий завгосп. Так у школi запанувала атмосфера суцiльноi закоханостi. Невидимi, але фiзично вiдчутнi флюiди любовi, як легкi кольоровi метелики, зворушливо лiтали та майорiли по усiх шкiльних закамарках.

Жiнки-вчителi на очах перетворились iз занедбаних «учитеЛьох» в сучасних «учиТелиць». І коли стара директриса прийшла до них на чергову забаву, то не впiзнала свiй колектив. Там вирувало нове енергiйне життя.

Старшокласницi так само жваво та iз симпатiею заглядали на нових учителiв- чоловiкiв, якi недавно закiнчили унiверситет i пiдходили iм як об’екти для любовного захоплення.

В усiх грала молода гаряча кров!

Історик Ігор Микитович на випускному вечорi закохався у випускницю Лiлю Євтушенко i зараз, через п’ять рокiв, сидiв поряд iз нею, своею дружиною. Перший рiк пiсля закiнчення школи вона нiде не вступила вчитись, а далi ii суцiльно захопив вир кохання. Через рiк неймовiрного любовного шалу вона поспiшно вийшла за нього замiж, через пiвроку народила сина. Наступного року привела на свiт ще одного. І от тепер Ігор вiдчував себе запишаним батьком родини, а «Руда Лiлька» – гоноровою сiмейною матроною, яка була в декретнiй вiдпустцi по догляду за дiтьми.

Дружина старости класу з цього приводу незлобно пожартувала:

– Лiлю! Мамуся ж ти наша багатодiтна! Та вже не дивись ти навколо таким козирем, не задирай високо голову, щоб часом корона не злетiла. Хоч злегенька опусти вниз свiй носик, бо ще трохи i ти або зашпортаешся i впадеш, або, навпаки, вiд запаморочення голови злетиш у хмарки.