Мертвий бал

 – Дуже приемно.

Бредлi мав елегантний вигляд. Носив вуса та мав стильну зачiску. По всiм признакам скидався на успiшну людину. Хоча тут всi були такими.

– А ким ви працюете, якщо не секрет? – поцiкавився я.

– Я – дизайнер одягу. Бiльшiсть одягу, що е у крамницi Вiктора, моiх рук справа.

– Вражае, – щиро вiдповiв я. – А я мiсцевий науковець.

– Так, Джон розповiдав про вас, – сказав Бредлi.

– А ще я забувся сказати, що вiн ще й успiшний психоаналiтик, – сказав Джон.

– В якiсь мiрi, так.

Я дослiджую рiзнi речi. Зокрема, людську поведiнку.

– Цiкаво… – уважно слухаючи сказав Бредлi.

– Так… – вiдповiв я, зробивши паузу. – Дякую. Досить цiкаво. Людська свiдомiсть зберiгае в собi бiльше таемниць нiж е у всьому свiтi.

Пiсля короткого мовчання, що появилось мiж нами, заговорив Вiктор.

– Рiчарде, як тобi взагалi бал? – поцiкавився вiн.

– Чудовий, як завжди!

– Так, старий Андервуд умiе насолоджуватись життям.

– А що йому ще залишаеться? – втрутився Джон.

 – Днi бiдолашного доходять кiнця, а робити людей щасливими – едине, що приносить йому радiсть.

– А ми повиннi прийняти цей дарунок i бути вдячними, адже хто його знае скiльки часу вiдведено нам, – сумно мовив я.

Я почув, як оркестр починае грати «Вальс дощу» Шопена.

– Перепрошую, – звернувся я до чоловiкiв, – але мушу вiдiйти.

Це була iдеальна музика, щоб станцювати вальс. Така спокiйна, але водночас енергiйна. Ця музика гiпнотизувала, змушувала вiддатись танцю, i опиратись цим чарам я не мав сил.

– Дозвольте запросити вас на танець, – усмiхнувшись мовив я до Олiвii.

– Ох… Рiчард, – радiсно вiдповiла Олiвiя, – чи точнiше «Мiстер Лайт».

– Для тебе я можу бути ким забажаеш, кохана.

Пiд симфонiю Шопена ми закружились в танцi. Усi хто мав пару прослiдували нашому прикладу, i також вiддались танцю. Через хвилину зал був наповнений людьми в масках, якi кружляли у вальсi.

Повiльний вальс з коханою людиною – це певно найкраще й найромантичнiше, що може бути.

Я вiдчував дотик нiжних рук Олiвii, вiдчував ii подих, ii енергiю… Я вiдчував ii тепло, тепло людини, що кохае тебе, i яка для тебе весь свiт.

Ця мить була чудовою, унiкально i особливою, почасти тому що вона вiдбувалась зараз. Але щось змусило мене здригнутись. Перед очима постала дивна картина… Дуже дивна картина. Я не звернув на це уваги, вирiшивши, що це просто галюцинацiя. Але вiд чого? Я не випив так багато, щоб мати галюцинацii.