Візит до Імператора

Ще у нього е спальня, санблок, спортблок, медблок…

– До речi, як вiн себе почувае?

– Чудово. – Лiкар мигцем глянула на Олександра i знову опустила очi. – Ви розумiете, вiн здоровий. Тримати його в iзоляторi – лукавство…

– Ви вiрите в прокляття?

– Я вiрю фактам: трое людей померли.

– Люди смертнi.

Лiкар пiдвела очi i подивилася тепер уже пильнiше:

– Я працюю в цiй школi п’ять рокiв. Ми тут рiдко зустрiчаемося зi смертю, знаете… У нас навiть тварини живуть довго i щасливо.

– Добре вам.

– Так. А цей хлопчик прийшов звiдти, де смерть густа, як… як скраплене повiтря. Вiн Імператор Смерть. Я б на вашому мiсцi не зустрiчалася з ним.

– Ви серйозно?! Ви, доросла людина? Адже навiть дiти не вiрять у таке…

– Саме тому, що я доросла, серйозна людина, – вперто сказала лiкарка. – Коли до нас привезли Дениса, його минуле життя було пiд забороною. Таемниця, i все. Вiдразу ж стало ясно, що хлопець потребуе психологiчноi допомоги. Тодi я, як вiдповiдальний медпрацiвник, поставила питання про доступ до iнформацii… Спершу розсекретили для мене i адмiнiстрацii.

А потiм для всiх, бо… Ну, нерозумно, адже таке в таемницi не збережеш.

– Зрозумiло. Значить, невiдомi чорнi сили, якi неможливо нi зафiксувати приладами, нi обчислити, нi передбачити?..

– Я не знаю, – втомлено сказала лiкарка. – Єлизар Степанович… Єлизар Горошко, тридцять рокiв, учитель теплофiзики. Тиск – сто двадцять на вiсiмдесят. Медична карта чиста. Плавець. Велосипедист.

Лижник. Випав з вiкна другого поверху, втративши здатнiсть орiентуватися в просторi. Перелом руки. Я помiстила його в реанiмацiйний модуль… Ви бачили звiти? Спочатку там напевно моi записи йдуть…

– Так.

– Вiн просто виключився, як прилад. Серце не вдалося запустити. Я пiдключила його до машини – серце, нирки, печiнку… повнiстю. Коли його вiдвезли звiдси в госпiталь, вiн був ще живий. Якщо можна так висловитися. Потiм менi нiчого не хотiли говорити, просто повiдомили про смерть.

І я нiчого б не знала, якби не другий випадок. Ельза Себастянiвна Лун, учителька японськоi. П’ятдесят рокiв. Незамiжня. Мати п’ятьох дорослих дiтей. Зi схильнiстю до гiпертонii. У минулому роцi – перелом ноги, травма отримана пiд час поiздки з учнями на гiрськолижний курорт. Зрослося без ускладнень. Втратила свiдомiсть серед бiлого дня, в парку, по дорозi вiд iдальнi до навчального корпусу. Не впiзнавала мене. Не впiзнавала нiкого.